Чи отримаємо ми колись ґаджети Джеймса Бонда?

iwatch-concept-40.png

Останнім часом дуже багато говориться і дискутується відносно Weareables – пристроїв, які можуть бути вбудовані в одяг, які можна носити на руці, голові, і так далі. Я дуже довго ігнорував цю тему, ну бо чесно – не можу зрозуміти навіщо до телефону мені потрібний ще й bluetooth-годинник наприклад? Яка різниця, крім того, що маленький екран і +1 пристрій з собою? Звучить незручно…
Я спробував собі уявити ідеальну ситуацію і змоделювати дійсно якийсь життєвий кейс.. Оцініть/коментуйте? ТЗ для Кука.. ))
  1. На мою думку перший і абсолютно критичний для успіху момент: це мусить бути не периферія типу Pebble чи Kreyos Meteor, а повноцінний самодостатній пристрій із операційною системою і стільниковим зв’язком. Боюсь, WiFi вже туди не влізе і буде виснажувати батарейку. Може Bluetooth, говорити ж якось треба.. Якщо пристрій десь близько біля вух (Google Glass?) тоді не треба і Bluetooth
  2. Якщо пристрій умовно не на голові, то добре, якби він був одночасно і платіжним інструментом. NFC, але найпростіший на одну картку – точно та сама технологія, що зараз використовує MasterCard Watch2Pay – цілком достатньо щоб це було просто і юзабельно і до речі дешевше теж.
  3. Концептуально, все мусить працювати cloud-based. Пристрій малий, без входів-виходів, підтримує швидше за все один єдиний спосіб зв’язку, виключно додатки, що мають якийсь зміст в дорозі.
  4. Інтерфейс додатків – голосовий (!!!) В першу чергу голосовий, бо екран замалий для повноцінної взаємодії навіть в обмежених об’ємах. Екран, думаю, служитиме тільки для візуальних алертів, доставляти інформацію через екран годинника неможливо.
  5. Це в свою чергу означає необхідність дуже дуже розвинутого і продвинутого сервісу типу Siri – із штучним інтелектом і можливістю майже повноцінного спілкування, причому практично на всіх мовах. Ну не будеш як вар’ят іти по вулиці і говорити зі своїм годинником англійською, правда? Я власне тому і Siri майже не користуюсь.
  6. Все вищесказане означає, що середовище використання повинно підтримувати швидкі але економні способи зв’язку, бо інакше ця штука не має смислу: 3G, LTE, що там наступне? На нашому EDGE Siri зараз не хоче працювати, тому не слід себе дурити – доки в нас не буде нормального зв’язку – всі ці Siri лишатимуться на рівні забавок
  7. Додатки і система в якійсь суперлайт-версії – економія електроенергії на першому місці
  8. Достатньо потужна батарея, яка зможе живити все це добро принаймні день часу, бажано довше
  9. Дизайн і понти: він повинен бути гарним і недешевим, не забуваємо що це в дуже великій мірі функціональна прикраса. Основна проблема сучасних NFC-годинників в тому що вони виглядають як школярські пластикові забавки за 10 баксів. Написати на ньому якось модно Breitling for Apple чи якось так.. Samsung краще не писати.. )
  10. Ну і останнє: дуже сильно всьому цьому допоміг би певний розвиток нано-технологій. Це міг би бути вже не годинник, а наприклад, частина рукава в куртці чи квадратний екран на грудях як в телепузиків 🙂
Теоретично припустити наявність всіх цих факторів – можна направду викидати телефон в смітник? А ви як думаєте?

Потримав в руках новий iPad..

Отже… Потримався за священний девайс… Враження? Справа в тому, що я пару тижнів тому продав свій iPad-2 і з того часу дивився в 4-й iPhone з Retina-дисплеєм, тому відразу “з вулиці” такого WOW-ефекту я не відчув. Відчуття прийшло пізніше, коли я додумався взяти iPad-2, що лежав поряд, і порівняти якість екрану. Екран – це все в iPad-i. Який би не був процесор чи мережа, чи розмір флеш-пам’яті, екран робить всю погоду. І екран тут просто колосальний. Як папір – пікселів непомітно, читається абсолютно прекрасно як звичайна книжка. Як звичайна книжка з кавалком скла на сторінці 🙂 Враження що працює швидше, але може це просто ейфорія.. Приємний в руках. Чомусь сподобався саме білий – видно підсвідомо накачався рекламою – він зараз всюди білий на фотографіях. Може би й купив, якби не 2 фактори: все-таки покупка топ-моделі в Штатах дає більше 200 доларів економії + найважливіше, стільникові стандарти! Я собі спеціально замовив модель Verizon: вона підтримує все, що є зараз доступне в Європі, крім LTE. А мені, як українцю, дуже важливо щоб підтримувався зокрема стандарт CDMA від Інтертелеком – це поки що найбільша 3G-мережа в Україні. А в Європі можна спокійно користуватись UMTS. На превеликий жаль, iPad-3 не підтримує європейських стандартів LTE, тому ця частина мене цікавить значно менше. Але й тут не все так погано: модель для Verizon підтримує LTE 700 MHz, і порівняно з моделлю AT&T, не підтримує тільки LTE 2100. Словом, я твердо переконаний, що модель Verizon значно практичніша для України і Європи на сьогоднішній день.

Тепер, чи міняти? Ну я міняю однозначно бо я цим займаюсь.. Але скажімо так, моя особиста точка зору… Для споживання контенту айпад надзвичайний пристрій – нічого більше в торбі не треба. Тобто, я би все-таки міняв iPad-2 на iPad-3 модель Verizon. Але якщо продукуєш речі, працюєш з Powerpoint, Excel, Keynote, Numbers etc. або взагалі програмуєш – все-таки краще Air або щось більше залежно від потреб. Air мене повністю задовольняє, в ньому бракує тільки двох речей – це читалки для книжок iBook і дірки для SIM-карти щоб не паритись з мережами. Як я вже казав, 11” Air має таку шикарну матрицю, що в нормальній посадці за комп’ютером взагалі не видно різниці з Retina-дисплеєм. Резонно: Air + CDMA-модем з WiFi і нічого не треба міняти. 

LTE – майбутнє вже майже тут

Найбільше мені сподобалась фраза: “Проблеми переходу на LTE включають …… потрібні абонентські пристрої, здатні одночасно працювати в мережах LTE і 3G для плавного переходу абонентів від старих до нових мереж”.. Від СТАРИХ? Угу, 3G це вже стара технологія, а якщо врахувати що до нас приїжджають завжди пенсіонери з гастролями, то в принципі десь би мало вже скоро з’явитись.. FreshTel декілька років тому ніби починав розгортати мережу WiMax, правда WiMax це не LTE… Чесно кажучи, я вже стільки чув версій і пояснень чому саме в нас немає 3G.. Скажу тільки одне: в нашій країні дійсно є значно серйозніші проблеми ніж швидкість передачі сотових даних… Хоча одне другому не заважає…

Ок, так що ж таке LTE? 3GPP Long Term Evolution (LTE) – це дуже потужна сучасна технологія передачі сотових даних на космічних швидкостях: в теорії біля 300 Мбіт down і близько 170Мбір up, на практиці десь 100/50, що для такої людини як я (тільки ще вчора ніби було 9600 по дротах з модемом GVC) просто наукова фантастика. Все почалось в 2004 році, коли оператори зібрались разом в проект по скороченню витрат і оптимізації різного роду, а народив цей проект оцей надзвичайно швидкий протокол. У 2009 році в грудні запрацювала перша LTE-мережа в Стокгольмі, оператор TeliaSonera. Зараз вже є мережі в багатьох операторів, зокрема AT&T в США.. Проблема як завжди в тому, що в Штатах LTE працює на інших частотах ніж в Європі і наприклад новий прекрасний iPad з підтримкою LTE майже напевно не можна буде на повну потужність використовувати десь в Німеччині, хоча там є своя LTE-мережа.

Хоча, що нам та Німеччина? Нам би з букви “Е” на “3G” зіскочити…