Час бюрократії в комп’ютерній індустрії, або навіщо “пішли” Форсталя та Синовського? (Forbes 19.11.2012)

Осінь цього року виявилась багатою на кадрові перестановки в ключових для ІТ-індустрії компаніях. Спочатку нас (ну мене точно) шокувала новина про відхід Скота Форсталя з Apple. Цей чоловік прийшов разом з Джобсом з Next, “приймав роди” iPhone i розвивав платформу iOS з моменту початку її існування. Раптом через два тижні ще один скандал: Microsoft покидає Стівен Синовський, президент підрозділу Windows. Cиновський прийшов в софтверний гігант ще в 1989 р. в якості інженера-програміста і доріс до де-факто другої людини після Стіва Балмера.

Світ хай-тек, подібне, зрозумів як швидко заробляти гроші на Різдво. Якийсь гучний скандал в жовтні-листопаді, акції стрімко падають вниз, далі за час Різдвяних Канікул, напевно найактивнішого шопинг-періоду року, заплановано повертаються назад нагору. Ок може я дивлюсь забагато голівудських фільмів і це вплив  Margin Call, але во благо фондових ринків, чомусь всі стали робити свої організаційні перестановки саме за таким розкладом..

Схожі персонажі

Обидва топи ідуть підкреслено сухо, без видимих офіційних причин, із взаємним розшаркуванням: дякуємо Скот, дякуємо Стівен, дякуємо компаніям, акціонерам, покупцям і вищим силам. Обидва в значній мірі є знаковими та заслуженими особистостями в своїх фірмах: і Форсталь, і Синовський керували найбільш прибутковими областями бізнесу і мали репутацію важких у співпраці та вимогливих лідерів – не така вже й погана характеристика в дещо сонному середовищі забюрократизованої останнім часом американської бізнес-культури.

Різний контекст

У Форсталя був конфлікт давно – через його пристрасть до скеоморфізму.

Мова йде про імітацію матеріальних пристроїв та предметів в інтерфейсі програм, наприклад загальновідомий шкіряний календар MacOS, або знищення бординг-паса шредером в PassBook – все це іде трохи врозріз із ідеологією геніальної простоти Apple.. Кажуть, що вся ця краса деколи робилась навіть за рахунок корисного функціоналу.

Крім того, Форсталь умудрився зробити 2 помилки одночасно в процесі виходу iOS6 – роздратував достатньо велику аудиторію релігійних Apple fanboys, і дав Куку формальний привід для звільнення.

У Стівена Синовського все виглядає з точністю до навпаки. На фоні загальної безалаберності Microsoft (серйозні затримки з випуском обіцяних продуктів, море помилок і проблем в системі, просто катастрофа з Vista) Стівен був відомий своєю дисципліною відносно дедлайнів та орієнтацією на результат. Ми дуже добре знаємо як завжди надійно працював MS Office, за який відповідав Синовський, і ми побачили, як він “витягнув” Vista i побудував спочатку Windows 7, а потім 8.

Балмер, подібне, теж хотів позбавитись від Синовського, але з іншої причини: успішний Синовський міг досить швидко привабити увагу акціонерів і скласти йому достойну конкуренцію на позицію CEO.

Культура Apple

Apple – це креатив і компетентність на всіх рівнях. Від топ-менеджерів тут в будь-який момент очікують готовність дискутувати найглибші деталі дизайну, програмування, технологій. Процес і структура грають велику роль в такому середовищі, але вирішальним чинником в побудованому Джобсом бізнес-монстрі все-таки мають особистості – через відсутність необхідності каскадного делегування архітектура прийняття рішень суттєво простіша і гнучкіша. Доказ цьому – помітне погіршення якості продуктів всього через рік після смерті перфекціоніста.

“При Джобсі би такого не сталось” – говоримо всі ми і це правда, бо його параноідальна пристрасть до досконалості була помітна в кожному пристрої чи програмі, зроблених Apple в минулому. Сьогодні можна без сумніву сказати, що весь цей час ми любили Apple в дуже великій мірі через те, що все це “просто працювало” (it just worked!)

Але зараз, судячи з симптомів оголошеної реорганізації, гучних анонсів та “сміливих перестановок”, компанія почала рух в сторону бюрократизації, що напевно вплине на кінцевий результат, і через деякий час споживачі відчують це на собі. Тім Кук, без сумніву, є значно більш структурованим і менш емоційним менеджером, ніж Стів Джобс, і швидше за все він буде встрановлювати свій, безпечний та консервативний порядок. Незрозуміло, як справиться з завданням Джонні Ів – геніальний індустріальний дизайнер, але ж не програміст! Чи зможе він правильно оцінити весь масштаб катастрофи з мапами Apple? Насправді, їх недостатньо просто покращити (улюблене слово..) Необхідна інтеграція мап з якоюсь пошуковою машиною, як у Google – із складною логікою пошуку, обробкою неграмотно сформульованих запитів і т.д. В арсеналі Apple є Siri і ветеран Altavista Вільям Стейсіор, але всі ці ресурси треба об’єднати і направити в потрібне русло, щоб конкурувати з Google Maps. Чи зможуть справитись із своїми завданнями інші менеджени, яким розширили повноваженняяких, чи яких поставили на місце лідерів, що пішли? Яка доля чекає Apple Store, Siri, OSX та інші проекти в світлі останніх подій, можна тільки здогадуватись.

Пост-Гейтсівський Microsoft

Microsoft, на відміну від Apple – типова бюрократична структура, в якій процес та формальність понад усе. Протягом останнього десятиліття Microsoft з динамічного лідеру ринку, керованого молодими візіонерами, поступово мутував в забюрократизовану структуру з дивними мотиваційними програмами, анти-іноваційним процесом та релігійною повагою до встановленого порядку та відносин.

В такому середовищі дуже важко побудувати щось нове чи налагодити існуюче. Але Стівен Синовський зумів якимось чудесним чином це зробити. Йому вдалось врятувати Vista і практично не запізнитись з Windows 8.

Що відбудеться з бюрократичною машиною, якщо з неї видалити найдорожчу золоту деталь і поміняти її на іншу? Нічого особливого – все буде крутитись і працювати як і раніше. Машина готова нести Windows 8 на ринок, і цим вона буде зайнята найближчим часом.

Переможці та переможені

Крім росту цін на акції обох компаній протягом різдвяних канікул, в короткотерміновій перспективі, напевно, не слід очікувати інших грандіозних змін. Apple i Microsoft – достатньо великі структуровані організації, щоб будь-які зміни отримали моментальне відображення в продуктах та послугах. В більш довгій перспективі, я даю більше шансів на зміни в гірший бік Apple ніж в кращий бік Microsoft.

Глобально ж, для кінцевого споживача, ситуація краща ніж будь-коли раніше. Замість одного лідера ринку в нас тепер цілих три разом з Google, i області їх інтересів у значній мірі перетинаються. В кожного своя операційна система, всі працюють з мобільними пристроями і намагаються розвивати мапи та технології пошуку. Це якнайкраще працює на якість результуючих продуктів та здорове ціноутворення.

Як завжди, офіційна версія російською мовою на Forbes.UA 

Чому нема NFC в 5-му iPhone і чому ми його побачимо в iPhone 5s (Forbes 19.10.12)

Затамувавши подих, світ очікував 12 вересня: в судорожних пошуках любителі понтів намагались знайти хоч когось, хто їде в Нью-Йорк, а ті знайомі і родичі вже готувались кинутись в бій на 5 авеню і наступити на ногу Возняку, який напевно знову стоїть в черзі..

Всі очікували нову красу, NFC і чомусь ще якихось пару дивних речей типу бездротової зарядки (кому воно треба?) І ось настав цей момент: найвідоміші Мак-блогери засіли в сесійній залі і почали строчити і передавати в мережу перші зображення вождєленного девайсу в поганючій якості. Oops.. В принципі крім незовсім зрозумілої по тих кадрах краси, нового, дещо Самсунгівського, але дуже приємного в руці форм-фактора і крутої камери з автоматичною панорамною зйомкою – майже нічого… Де NFC??!!

Для того, щоб зрозуміти, чому Apple відклали вхід в цю технологію, треба хоча би на науково-популярному рівні ознайомитись з архітектурою сервісу. Якщо цікаво. Бо якщо не дуже, то завжди є чергова відповідь на подібне запитання “Ще не знають як на тому заробити” – в принципі скажете і не помилитесь – важко собі уявити де вони тут приткнуть свій iTunes  і де будуть зі всього світу знімати комісії за транзакції. Бо якщо не будуть, то навіщо їм взагалі то треба?

Отже, давайте подивимось на архітектуру. Точніше на якусь версію, оскільки домовленостей на жаль ще немає і є декілька варіантів розвитку подій.

Що таке NFC? Це просто новий спосіб обміну даних між карткою і POS-терміналом, які всі напевно бачили в супермаркетах на касі. В принципі, не тільки між карткою і POS-терміналом і не тільки для платежів, але про це пізніше. Тобто, колись це була магнітна стрічка, потім з’явився більш сек’юрний EMV-чіп, після чого абсолютно натурально мусило прийти радіо. Технологія радіопередачі – один в один така сама, як в загальновідомого RFID (всі користувались картками для доступу в офіс чи браслетами в спортклубі?) Протокол тільки трошки інший і радіо дещо ускладнене в тому випадку, якщо використовується телефон, а не пластикова картка (в нас емітує поки що тільки Приватбанк, а готується Дельта і декілька інших). В телефоні радіоелемент завжди активний, що уможливлює обмін інформацією навіть peer-to-peer між двома рівноцінними пристроями. Що в свою чергу розширює область застосування NFC і дає можливість замінити ним, наприклад, загальновідомий Bluetooth у випадку потреби більш безпечної закодованої передачі даних на маленькій відстані. Саме так – безпека є абсолютно ключовим моментом NFC-технології і через неї, до речі, і виникла купа непорозумінь відносно архітектури екосистеми NFC.

Все, ще тільки одна абревіатура і більше не буду. TSM. Trusted Service Manager (Довірений Сервіс Менеджер – трохи криво зате дослівно) – це організація, брокер, що відповідає за безпеку даних, що бігають по екосистемі: зберігання ключів кодування, управління ними, відповіді на запити і т д TSM якось заробляє на своїй діяльності, знімаючи “податки” з учасників процесу.

Я вже бачив декілька варіантів розвитку подій і вони дещо відрізняються один від одного залежно від того, чи говориш з банкіром Євгеном Плотицею (Дельтабанк), чи з євангелістом платіжних карт Сергієм Францішко (MasterCard) – двома дуже активними промоутерами технології NFC в Україні. І хоча в багатьох питаннях вони вже згідні один з одним (і чим далі тим більше) – позиція буде відрізнятись хочаби трохи завжди, бо кожен там має свої інтереси. Ну і мобільні оператори, які мають точно якусь дуже велику роль, але поки що тихо мовчать і чекають…

Тобто, є декілька дійових осіб-учасників транзакції: два банки (відправник-отримувач), TSM і ще телеком-оператор. Скільки треба TSM-iв, може достатньо одного на всіх, чи кожному банку свій? І кожному телеком-оператору? І, напевно, платіжні системи захочуть мати своїх власних? Кому взагалі в це інвестувати? Оператори мовчать і є ризик, що вони зі своїми оборотами почекають, а вкінці стануть і собі самі все зроблять, вбиваючи інвестиції інших і ускладнюючи взаємодію.. Або чому б не VISA/MasterCard, наприклад? MasterCard надзвичайно активний, до речі. Згідно їх презентацій, в них вже стоїть 8000 терміналів по Україні і найближчим часом планується потужний ріст їх кількості. Ну і здається натуральним, щоб саме карткові системи виконували цю роль? Можливо.. А можливо якась одна локальна українська компанія заінвестує в необхідні ліцензії і буде надавати сервіс всім решта елементам архітектури?

Які 8 банків домовляться? В SIM-карту, відомо, можна закодувати інформацію про 8 “карток” – як це буде працювати? Чи оператор буде диктувати своїм клієнтам, картки яких банків вони можуть мати в своїй SIM-карті, чи можна буде якось вибирати? А міняти потім можна буде? І взагалі, де все це буде – в SIM-карті чи в самому смартфоні (увага, Apple тут може заробити!)

Не до кінця зрозуміла архітектура сервісу, нерозподілені ролі, більше запитань ніж відповідей, та ще й недавне фіаско Google з електронним гаманцем, в який вони чомусь додумались на програмному рівні закодувати інформацію про єдину можливу картку Citibank Mastercard, і який був успішно хакнутий (ну хто ж це робить на софтверному рівні?) – все це, очевидно, створює не дуже сприятливий ґрунт для активного просування технології восени 2012 безпосередньо перед можливим кінцем світу.

І найголовніше запитання до цього часу не має відповіді – хто володіє кінцевим клієнтом, який здійснює покупку і оплату через NFC? Who owns the customer?

Але є хороша новина. Переживати нема чого, бо наступного року буде готуватись до виходу iPhone 5s, і є всі причини думати, що саме тоді наше велике Яблуко прийде і все нам пояснить просто і доступно: заробляти тут буде Apple, а якщо ще хтось хоче то прошу дуже але по наших правилах. Якщо когось щось не влаштовує – побачимось в суді. (с) Так вже було не раз, подібне що цього разу нічого іншого очікувати не доводиться.

А якщо серйозно, то в липні цього року Apple за $350 мільйонів купив компанію AuthTech, що продукує сенсори відбитків пальців. А зараз працює з австралійською конторою MicroLatch  www.microlatch.com щоб зробити аутентифікацію через відбиток пальця для майбутнього використання в NFC-технологіях, як прокоментували безпосередньо працівники Microlatch. Тобто вже розробляються бібліотеки для підтримки NFC і здається іде підготовка повним ходом. Запасаємось поп-корном? Або пробуємо вгадати де тут можна буде заробити і самі готуємось…

Сигари в лондонських клубах, а в нас махорка Вірджинская. Поки всі сперечаються про космос, хлопці з Привату зрозуміли, що телефонів з камерами куди більше в Україні ніж телефонів з підтримкою NFC i розвивають свою екосистему оплати з допомогою модних, візуальних, помітних всюди QR-кодів. Напевно, не без проблем, як завжди, зате як вчасно!

Культурний, причесаний і перекладений на російську варіант тут http://forbes.ua