Apple трохи перегнув палку?

House-of-Cards-US-Season-4-Episode-5-2-946d

Позавчора Apple заанонсували нову фічу в iPhone: користувачі тепер будуть мати можливість реєструватись безпосередньо з додатку Health як донори органів та ока. Apple кажуть, що на це їх надихнув Стів Джобс (може ще Франк Андервуд?), який отримав трансплант печінки в процесі боротьби з панкреатитним раком. Як пише Business Insider, ця штука буде доступна з апдейтом iOS10 – буквально натиском кнопки в додатку Health користувач матиме можливість стати зареєстрованим донором органів в загальнонаціональному (США) масштабі. Користувачі будуть реєструватись в базі Donate Life America, неприбуткової організації, що веде базу донорів та займається розподілом доступних органів.

Apple вже змінив багато в нашому щоденному житті з часу появи iPhone в 2007-му році і зараз активно взявся за сферу медицини і здоров’я. Вони вже включили багато функціоналу в Apple Watch, в основному концентруючись на зборі даних, моніторингу, тестах, прискорюючи і спрощуючи комунікацію між лікарем і пацієнтом. Ми в Кодрум (Qoderoom) уважно слідкуємо за продуктами Apple Health в контексті нашої роботи та розробок з Big Data та штучного інтелекту. Але наскільки ми захоплююємось передовою іноваційною думкою Apple та новими можливостями, що відкривають нові продукти та функції пристроїв, настільки само розуміємо,що неможливо ігнорувати всю контроверсію цього останнього кроку. Питання виникають в області загальної моралі, етики, релігії, культури, дотримання закону. Наскільки адекватне мислення людини при смерті, що має доступ до рішення подібного роду в такий момент? Чи буде якийсь контроль з боку Donate Life чи інших подібних організації по всьому світу, коли цей функціонал вийде за межі США? Особливо “третіх країн”, де це може породити навіть іновації кримінального характеру, маючи на меті отримання органів ще живих людей – не секрет, що цей “бізнес” процвітає навіть в Україні. Наскільки довго буде тривати процес реєстрації? Якщо швидко, то чи не спричинить це нову хвилю злочинності, якщо повільно – навіщо тоді автоматизувати рішення подібного типу, які людина приймає можливо раз в житті? Яка буде реакція церкви та соціальних груп? Ми не маємо відповідей, не знайшли їх і в анонсі Apple, але все це однозначно варте уваги.

Апокаліпсис завтра

Doom-Dos-Code-1200x3200

Апока́лі́псис (грец. αποκαλυψις — «відкриття», «одкровення»)

З того часу як люди навчились ганяти електрони по напівпровідниках і придумали мікрочіпи, почалась революція. Така позитивна, в принципі не дуже тиха, але непомітна. Позитивна бо ж ґаджети, іграшки, кольорові штучки, музичка, фоточки, спілкування з друзями etc. Непомітна настільки, що навіть зараз, читаючи цей текст, не кожен погодиться, що є проблема.

А чи є проблема? Ну давайте згадаємо скільки економічних криз ми пережили за останні 10 років? Дві великі загальносвітові фінансові, ще одна ледве не сталась тиждень тому, плюс цілу купу політичних, які не те що не вирішуються – враження, що взагалі вже вийшли з-під контролю. Питаєте як це пов’язано з мікрочіпами? Почекайте, зараз поясню – хочу спочатку пройтись по коротенькому списку того, що на мою думку перестало працювати.

Ви вірите в демократію? Вибачте, я дуже сильно намагаюсь, але внутрішньо мені не дуже вдається. Ні, я не монархіст і не анархіст – я вважаю що на даний момент нічого кращого від демократії людство не придумало, але вона безнадійно застаріла. Пряма демократія звичайно це дуже гарна тема щоб покричати з трибуни, представницька загрузла в корупції, чварах, конкуренції і насправді відсутності будь-яких механізмів керувати саме демосу, а не спритним шоу-бізнесменам, психологам і піарщикам, які успішно продають народу свою авансованість і енергійність, таким чином утримуючи довготривало «посаду керівника народу». Ну добре, а що якщо використати комп’ютери, нарешті?! Ні, не автоматизувати старі «ручні» процеси, як це наприклад робить e-Gov, а поміняти все концептуально, з урахуванням наявності дуже швидких засобів обчислення і комунікації? Уявимо собі по кожному питанню в Київраді голосує весь Київ? Нереально? Дурниці – для комп’ютера обробити 4 мільйони голосів це елементарщина, і з допомогою електронного підпису можна мати гарантію що голоси не підроблені – жодних проблем! Громіздко, не будем голосувати? Та звичайно, що я не буду голосувати відносно медицини чи рибного господарства, бо я не маю власної думки на ці теми – я баран в медицині і рибу мені цікаво тільки їсти. Але оскільки я хочу, щоб мої інтереси були враховані, я довірю свій голос наприклад Григорію Івановичу, якого я дуже поважаю як лікаря і людину, чи Яремі, який розбирається в юриспруденції лобстерів.. – вірю, що в їх руках мій голос не пропаде. Ви вже напевно уявили собі, наскільки просто організувати отакий каскад масового делегування голосів в рамках комп’ютерної системи? Так дійсно – це дуже дуже просто, в реальному часі делегувати і відкликати голоси коли щось не влаштовує. Тільки уявіть собі точність рішень, які будуть прийматись в рамках такої системи! Ви уявляєте,  навіть традиційні ради не потрібні! Може й парламент не потрібний! Кажете утопія? Є вже партія в Німеччині, організована саме таким чином, і є Макс Кутний, який написав таку систему у нас, в Україні (nr.org.ua) Але досить спойлерів,  до чого я вів? Так от,  до того, що з різних причин ми не змінюємо світ з допомогою нових інструментів – замість суттєвого вдосконалення в серці системи з урахуванням нових досягнень і реалій, ми прикладаємо банальну автоматизацію до існуючих процесів,  які були винайдені BC (Before Computers), і радіємо що тепер всі бізі з клавіатурами шось цикають. Ми не міняємо голубину пошту на e-Mail, ми далі продовжуємо слати паперові листи птічками, але вже до них присобачили GPS-трекер і тепер знаємо де саме вони летять в будь-який момент..

Наступне, опір биткоїну. Світова електронна валюта, що є таким собі ф’южном інвестиційного інструменту, надшвидкої світової платіжної системи і власне грошей для розрахунків? Всі без винятку економіки країн не підтримують биткоїн через одну дуже просту причину, незважаючи на всі радості і зручності, які він несе людству.. Сучасна економічна модель світу несумісна з цим інструментом, повністю несумісна і вразлива до чогось подібного. Так може вже час міняти модель? Тим більше стільки доказів що вона вже дуже серйозно поламалась і ніхто не в стані її відремонтувати? Перегрівання ринків, майже щорічні кризи і міні-кризи,  глобальні і локальні, скандали з фродом, з microwave trading ось недавно, невідповідність поділу на локальні економіки глобальним потребам.. Боїтеся слова глобалізація? А боїтесь коли треба отримувати візи в різні країни, міняти валюти і втрачати на курсах обміну, здійснювати міжнародні перекази грошей за 3-5 днів, або взагалі не здійснювати через законодавчі обмеження? Чи може боїтесь коли користуєтесь інтернетом, фейсбуком, глобальними системами пошуку інформації? Грінспанам цього світу очевидно вже час скласти свої золоті голови докупи і модифікувати існуючий економічний уклад, маючи на увазі новітні досягнення в політиці, науці, техніці, нові стандарти у відносинах між людьми, змінені системи цінностей і т д., здорову потребу певної часткової глобалізації зрештою.

Взагалі, відчуття таке, що системи, на яких до цього часу тримався світ, блискавично втрачають актуальність. Втрачають тому, що сучасні можливості індивідуума, оснащеного модними технологіями, в рази, навіть на порядки перевищують здатність цих систем контролювати вибудувані століттями потоки і процеси. Сучасні потреби індивідуума теж на порядки перевищують те, що ці системи можуть запропонувати. Застаріло все, починаючи від релігії, яка більше нерелевантна, бо коли чогось не знаєш то треба не вірити а гуглити, закінчуючи державним і фінансовим регулюванням, про який я вже третій раз намагаюсь не заговорити в цьому тексті 🙂

Індивідууми, до речі, значно креативніше користуються технологіями. Цукерберг. Ну що, задам це заїжджене питання – хтось уявляє собі сучасний світ без соцмереж? Так так, зараз встане ціла армія ребелів і заявить гордо що їм фейсбук не потрібний. Ну і я знаю людей, які до цього часу не в онлайні. 1%? Більшість з нас все-таки вже залежна від соцмереж і нічого поганого в тому нема! Це прогрес. Ми залежні багато від чого – від машин, від коробок-автоматів, від смартфонів, від ліків і сучасних досягнень у здоровому харчуванні. А тепер на секундочку уявимо собі що завтра Цукерберг звар’ював чи прозрів і виключив Фейсбук. Може він таке зробити? Ну звичайно може, що йому заважає? А що заважає Гуглу зупинити пошукову машину? Нічого, але принаймні ще є Yahoo, Яндекс і парочка інших пошукових сервісів, а от «нормальное человеческое общение в Фейсбуке» ніякі Однокласники чи ВКонтакти не замінять. Серйозно: рівень соціальної відповідальності, що лежить на Фейсбуку зовсім не відповідає його комерційним цілям і ризикам навколо нього. Ми ще навіть не підозрюємо яким! Недавно мене заблокували і тільки тоді я виявив, що в мене море інформації лежить в приватних чатах, включно з ###############, ######## і ########## (censored). Навіщо копіювати якщо можна глянути в переписку?

Gap в різних областях зростає чим далі тим швидше – прогрес нелінійний. Взагалі, нормально в таких умовах система повинна голосно і спектакулярно навернутись. Апокаліпсис здається як ніколи близьким, але він здається буде трохи не таким, яким ми його собі уявляли – без вогню і потопів..  Конфліктів напевно не минути, але я мушу закінчити цю писанину як справжній оптиміст. Бо я оптиміст, якщо ви ще не помітили. Я вірю в те, що Апокаліпсис не буде кривавим, а буде відкриттям нової сторінки в історії людства. Ми безнадійні – ми доведемо до того, що все розвалиться, але швидко самоорганізуємось руками армії молодих людей, що вміють писати код. І це буде абсолютно нова ера —  ера самовираження, духовних цінностей, мистецтва і зовсім іншої моделі успіху в суспільстві. Ну ось. Happy End. Амінь. 🙂

Кодрум, Qoderoom, http://qoderoom.com

http://about.me/jurk0

 

Apple is back

Знімок екрана 2014-09-15 о 23.45.28

Є декілька головних відмінностей Apple, які виділяють компанію на фоні інших. Треба бути крейзі Джобсом, знайти геніального Іва і потім мати таку гору кешу щоб все це отримати і втримувати багато років – повезло їм.  Три з них найголовніші на мою думку:

1) Apple має офігенний смак. Це якийсь просто захмарний рівень краси і практичності, абсолютно недосяжний іншим, навіть дуже багатим компаніям. Соррі вже бачу єхидні усмішки на лицях опонентів.. Суперечку починати повністю безперспективно, навіть не буду паритись.. 🙂

2) Apple не ганяється за мегапікселами і мегабайтами (за виключенням Шилера 🙂 ), а створює User Experience. Як взагалі можна порівнювати смартфони чи годинники чи фотокамери по кількості пам’яті чи пікселах? Покажіть мені фото? Дайте послухати як звучить музика? Он Samsung публічно обурився що Apple випустив аналог їх апарату 2012 року випуску… а от нє, ніфіга! По формальних параметрах може і так, хоча Самсунг акуратно забув про купу різноманітних датчиків і всяких мілких деталей як iBeacon наприклад.. Але мова взагалі не про це. Самсунгу ніколи не буде зрозуміло, що просто втулити підтримку NFC і не дати користувачу ніякого сервісу – це насправді тупий обман. Я повторюсь – це так само як продати платіжний пластик VISA, дуже гарний і розмальований Бенксі, але без жодного сервісу за ним. Як можна було 2 роки мати технологію в апараті і нічого не зробити для кінцевого користувача? Звідси прямим ходом в останній найважливіший пункт..

3) Apple МІНЯЄ СВІТ. Ще при Джобсі було дуже суттєво змінено 7 областей діяльності людини. Платежі, час, здоров’я, домашня інфраструктура – на черзі. Ми дуже скоро будемо платити зовсім по-іншому, так само як ми по-іншому дзвонимо, фотографуємо, пишемо і видаємо книги, купуємо і слухаємо музику, користуємось комп’ютером та інтернетом.

Визнаю чесно – я теж всі ці роки хоч і вірив, але дуже боявся, що з Джобсом помре Apple. Бо при всіх технічних іноваціях не було помітно головного. Але нарешті, Apple is back. Apple продовжує міняти світ. 🙂

Кодрум, Qoderoom, http://qoderoom.com

http://about.me/jurk0

 

На тему Revolutionary Breakthrough

Apple-Watch-betala-Apple-Pay

Ок подивився нарешті. Ну що я вам скажу? Я вважаю що це дійсно один з найбільших скачків за останні роки. По-перше, насправді найкрутіший, близький до ідеалу годинник (читайте попередні дописи в блогу). Бачите, я не уявляв собі що Apple придумає нові види інтерфейсу, тому очікував голос і штучний інтелект, які зараз не на достатньому рівні. Плюс, скачок треба оцінювати не тільки по залізу, а в комплексі. Залізо вже майже ідеальне – важко далі розвиватись. Телефон буде вдосконалюватись, але справжній розвиток буде досягнутий через нові гаджети, нано-технології, нові архітектури послуг, і… софт!

Тепер, Apple справді має проблему донесення новинок до покупця. Проблема – це структура презентації і харизма презентерів. Кук чудовий CEO (як видно з динаміки акцій вже навіть ринок в це повірив), але йому бракує емоційності і при всіх його намаганнях бути подібним на Стіва на сцені – ніфіга не виходить. Шилер класний чувак, але його технологічні розповіді про те, що на чіпі замість мільйона транзисторів тепер 2 мільйони, причому в самому початку шоу!… Як можна настільки загадити презентацію настільки колосальних речей?! Взагалі, основною фічою Apple завжди було те, що в результаті отримує користувач, а не мегапіксели і кількість чіпів. Стів розказував про ключові цифри, але ніколи не концентрувався на нудних деталях і більше показував що саме попаде в руки людині. Всі вже бачили прикол на тему формальних параметрів? Самсунг 2012 року.. Формальні параметри – це не поле Apple, там конкурують Samsung, HTC, LG. Usability – це домашня зона, і показувати треба відповідні речі. Eddie Cue! Випускайте більше Eddie Cue! Його презентаційний талант заведе аудиторію і створить ейфорію 🙂

Але найбільша подія для мене – не новий iPhone, не годинник і не чіпи з мегапікселами. NFC. NFC blows my mind. Дочекались нарешті. Не просто підтримку NFC в Блекбері чи Самсунгу 2012 року випуску, а робочий сервіс з платіжним сервісом Apple всередині. Просто хочу пояснити деякі деталі, спеціально для тих, хто не в темі і питає чому ж Apple NFC кошерніший від Самсунгівського. Найпростіша аналогія і найкоротше пояснення… Уявіть собі банк, який замовить в якогось виробника пластикові картки VISA без ліцензії від самої VISA і продасть їх вам в комплекті з обслуговуванням рахунку. Розумієте, так? Таку картку можна модно носити в гаманці, але платити нею неможливо. І так, вона ні чим не гірша від картки Альфи чи Дельти, чи Привату, якими можна справді платити – може навіть гарніше виглядає, та і з точки технологій всі функції підтримує. Але користуватись нею неможливо, бо ваш банк не має взаємодії з рештою системи. Тепер практично: те що Apple дозволяє фотографувати картку і таким чином додати її до гаманця, і те що Apple не бере грошей за транзакції, означає дуже серйозний контракт з VISA/MC/Amex і комісії від системи безпосередньо – звичайно Apple не робить все це на шару :)) A те що Apple має в телефоні сек’юрний елемент, в якому зберігаються карткові дані, означає, що Apple взяв на себе функцію TSM. По масштабу це безпрецедентні угоди, стає зрозуміло чому домовленості забрали стільки часу. Ну і якщо ще згадати про Touch ID, то ми бачимо просто ідеальний платіжний інструмент, який дає можливість платити моментально і без особливих технічних знань. Словом, гудбай SIM-centric, гудбай картки.. 🙂 та й слава Богу, вже давно пора з цими пережитками покінчувати. І я радий що все-таки не мобільні оператори – це був би кошмар 🙂

Ну і театр вкінці Кук+Боно як ікра на маслі 🙂 Купівля Apple альбому U2 і викладення його на шару в iTunes – нормальний сентимент і WOW-ефект, принаймні для старпера стартапера, вихованому колись на цій музиці.. U2 канєшно вже не торт, але все одно миленько – ностальгірую, скупая мужская сльоза тече по щоці :)))

P.S. Ось тут ще одну емоцію вдалось зформулювати

Кодрум, Qoderoom http://qoderoom.com

http://banqsystems.com

http://about.me/jurk0

Чи отримаємо ми колись ґаджети Джеймса Бонда?

iwatch-concept-40.png

Останнім часом дуже багато говориться і дискутується відносно Weareables – пристроїв, які можуть бути вбудовані в одяг, які можна носити на руці, голові, і так далі. Я дуже довго ігнорував цю тему, ну бо чесно – не можу зрозуміти навіщо до телефону мені потрібний ще й bluetooth-годинник наприклад? Яка різниця, крім того, що маленький екран і +1 пристрій з собою? Звучить незручно…
Я спробував собі уявити ідеальну ситуацію і змоделювати дійсно якийсь життєвий кейс.. Оцініть/коментуйте? ТЗ для Кука.. ))
  1. На мою думку перший і абсолютно критичний для успіху момент: це мусить бути не периферія типу Pebble чи Kreyos Meteor, а повноцінний самодостатній пристрій із операційною системою і стільниковим зв’язком. Боюсь, WiFi вже туди не влізе і буде виснажувати батарейку. Може Bluetooth, говорити ж якось треба.. Якщо пристрій десь близько біля вух (Google Glass?) тоді не треба і Bluetooth
  2. Якщо пристрій умовно не на голові, то добре, якби він був одночасно і платіжним інструментом. NFC, але найпростіший на одну картку – точно та сама технологія, що зараз використовує MasterCard Watch2Pay – цілком достатньо щоб це було просто і юзабельно і до речі дешевше теж.
  3. Концептуально, все мусить працювати cloud-based. Пристрій малий, без входів-виходів, підтримує швидше за все один єдиний спосіб зв’язку, виключно додатки, що мають якийсь зміст в дорозі.
  4. Інтерфейс додатків – голосовий (!!!) В першу чергу голосовий, бо екран замалий для повноцінної взаємодії навіть в обмежених об’ємах. Екран, думаю, служитиме тільки для візуальних алертів, доставляти інформацію через екран годинника неможливо.
  5. Це в свою чергу означає необхідність дуже дуже розвинутого і продвинутого сервісу типу Siri – із штучним інтелектом і можливістю майже повноцінного спілкування, причому практично на всіх мовах. Ну не будеш як вар’ят іти по вулиці і говорити зі своїм годинником англійською, правда? Я власне тому і Siri майже не користуюсь.
  6. Все вищесказане означає, що середовище використання повинно підтримувати швидкі але економні способи зв’язку, бо інакше ця штука не має смислу: 3G, LTE, що там наступне? На нашому EDGE Siri зараз не хоче працювати, тому не слід себе дурити – доки в нас не буде нормального зв’язку – всі ці Siri лишатимуться на рівні забавок
  7. Додатки і система в якійсь суперлайт-версії – економія електроенергії на першому місці
  8. Достатньо потужна батарея, яка зможе живити все це добро принаймні день часу, бажано довше
  9. Дизайн і понти: він повинен бути гарним і недешевим, не забуваємо що це в дуже великій мірі функціональна прикраса. Основна проблема сучасних NFC-годинників в тому що вони виглядають як школярські пластикові забавки за 10 баксів. Написати на ньому якось модно Breitling for Apple чи якось так.. Samsung краще не писати.. )
  10. Ну і останнє: дуже сильно всьому цьому допоміг би певний розвиток нано-технологій. Це міг би бути вже не годинник, а наприклад, частина рукава в куртці чи квадратний екран на грудях як в телепузиків 🙂
Теоретично припустити наявність всіх цих факторів – можна направду викидати телефон в смітник? А ви як думаєте?

Фантазії на тему iPhone 5s і сканера відбитків

Рік тому я пророкував NFC в 5s – як бачимо його там нема, тому пропоную нову версію, boolshit upgraded.. )

Першою реакцією було розчарування, ну по-перше я не вгадав, а по-друге якось вже хотілось того NFC в iPhone.. Але поговорив з розумним чоловіком Костьою Вайсманом і сам трошки проаналізував – цей апгрейд напевно найбільший зі всіх s-апгрейдів Apple до цього часу. Ані 3Gs, ані 4s не стояли так далеко від свого попередника. 64-бітна архітектура, чіп руху М7, камера, ну і нарешті бомба – сканер відбитків пальців – все це виводить 5s значно далі. iPhone 5s задекларовано набезпечнішим мобільним пристроєм на планеті – це безумовно дасть йому величезну перевагу як в корпоративному світі, так і в області онлайн-платежів в недалекому майбутньому.

Знімок екрана 2013-09-11 о 00.59.43

Сканер відбитків – це абсолютно очевидно величезний прорив, і відразу скажу для тих хто не розуміє чому: просто почекайте і побачите скільки всього наросте навколо цього сканера в недалекому майбутньому! Почалась ера швидкої однодотикової аутентифікації – це одночасно вирішить дуже багато проблем, пов’язаних зі зниженням usability у випадку потреб безпеки, дасть можливість в мобільних умовах здійснювати дуже серйозні операції, що вимагають підвищеного рівня авторизації і вимог надійності.

Зараз сканер відбитків буде працювати тільки для рідних програм Apple: iTunes, App Store, iBook store etc, вхід в телефон. Чи відкриє його Apple колись для інших? Хороше питання: з одного боку цілком можливо вони хочуть його “обкатати” на власному софті щоб вивчити і вирішити всі проблеми перед тим, як віддавати його широкому загалу і ми колись-таки зможемо його використовувати в своїх розробках. Але щось мені підказує що Apple ніколи його нікому не відкриє з одної простої причини – відбиток пальця це тепер і є власне новий швидкий мобільний Apple ID, а що робить Apple з допомогою Apple ID? Правильно – заробляє гроші! Навіщо відкривати сенсор розробникам, якщо можна на кожній покупці, авторизованій цим сенсором, заробляти свою частку через iTunes? І напевно, тепер хороше питання, чи насправді потрібен NFC? Apple має 575 мільйонів карток в iTunes, прив’язаних до записів користувачів. І з мобільних користувачів це більшість платіжоспроможної публіки. Навіщо Apple ділитись заробітками на цій аудиторії з кимось типу VISA? Для обладнання торгової точки не треба POS-терміналу, бо картки більше нема. Достатньо дати касиру App, або доступ десь через браузер щоб вбити суму і Apple ID клієнта – і все, стоячи перед касою відбитком пальця авторизується оплата і Apple касує комісію. Зрозуміло, що Apple для цього треба формально перетворити iTunes на платіжну систему, пройти всякі анти-монопольні пекла і дістати фінансові ліцензії (а може вони їх вже мають?) Хтось вже говорив про iTunes як платіжну систему десь рік тому, але тоді це не викликало дуже великого ентузіазму, бо не було сканера! 🙂

Ну тобто ще раз: замість POS-терміналу якийсь App, заміть картки і процесингу – вся інфраструктура iTunes і її безпека, замість підпису чи пін-коду відбиток пальця – так може працювати платіжна система на базі Apple iTunes і це було би дуже, дуже навіть в стилі Джобса!

Може їм підказати, якщо самі не бачуть? ))

Від Персонального Комп’ютера до Персональної Хмарки

Безіменний

Колись я полетів в Лондон і замовив там прокатну машину. Рейс затримали і коли я прилетів, прокатна контора вже була закрита. Довелось їхати до друзів на поїзді з Лутона, але машину все-таки хотілось тому приїхав на наступний день рано вранці, щоб нічого і нікого не пропустити. Поїздом. Уже в прокатній фірмі виявилось, що я спросоння забув всі папери, а без паперів тут нічого не дають. Є тільки кредитка і iPhone. Завантажую собі QuickOffice щоб отримати доступ до своїх даних в мережі, шукаю необхідні копії документів серед своїх файлів, відсилаю все необхідне по е-мейлу на адресу прокатної контори і вуаля – проблема вирішена! Ось такий кейс несподіваної потреби хмари в 2009 році (Боже це вже 4 роки тому!), який наглядно демонструє “як це все буде виглядати завтра”.

Коли придумали персональний комп’ютер, ми дістали можливість здійснювати обчислення в домашньому середовищі, ми навчились створювати дані і зберігати документи вже не в паперовому вигляді, а на диску домашнього комп’ютера, готові до контекстного пошуку і повторного використання. Ми навчились все це відсилати по електронній пошті у випадку необхідності і навіть ділитись публічно інформацією на різноманітних форумах, файл-серверах та інших системах загального використання (пам’ятаєте eRoom, Sharepoint?). Всі звикли до такого способу мислення і архітектури і здавалось, все вже склалось і довго залишатиметься в такому стані, але тут з’явився iPhone та iPad (а сьогодні побачив новину про Chromebook) i концепція почала суттєво мінятись. І далеко не всі розуміють як всім цим користуватись і готові сприймати нову ідеологію персональних обчислень.

Ми впевнено рухаємось до нової ери Персональної Хмари – що ж це таке насправді?

Помітили, напевно, як важко щось зберегти на iPad-i? А потім ще й відкрити це іншою програмою? Так, взагалі неможливо, і власне через те, що iPad взагалі не призначений для збереження будь-яких даних крім розважальних (музика, відео) та службових (настройки, логи etc). Мається на увазі, що вся корисна робоча інформація зберігається в хмарі, а iPad + Internet забезпечують доступ до цих даних. На всякий випадок, поняття “хмара” тут – це якийсь простір десь в Інтернеті (навіть не знаємо де, бо хмара – це не сервер), в якому ми можемо зберігати свою інформацію, свої файли. Цей простір може бути як індивідуального, так і колективного використання.

Що це все взагалі дає і навіщо так складно? Ну по-перше, це дуже гнучко. Сьогодні я в Україні – мої дані десь поряд для ефективого використання, завтра я поїхав на декілька місяців в Штати – система це помітить і перемістить мої файли десь ближче до мене для більш швидкого доступу. Мені більше не треба траґати з собою ноутбук зі всіма документами, я можу дістати доступ до даних з допомогою іншого комп’ютера, планшета, чи навіть смартфона. Я можу зайти в Інтернет-кафе і опинитись на протязі декількох хвилин “у себе в Хмарі”.

По-друге, це надійно. Втрата пристрою більше не проблема – адже втратився просто інтерфейс, а всі дані в порядку і чекають в мережі. Хмара – це не просто один сервер, а ціла система серверів з багатократним резервуванням, резервним копіюванням та надійною адміністрацією.

По-третє, така архітектура дає додаткові можливості. Потрібно комусь відіслати набір файлів чи великий документ, або створити простір для загального використання проектною командою? Декілька натиснутих клавіш, і певна папка в хмарі вже “розшарена” на декількох людей і всі вони мають доступ до файлів, які я для них туди поклав. І можуть додавати свої файли у випадку необхідності, і нічого нікому не треба пересилати е-мейлом, сидячи біля комп’ютера і чекаючи на нескінченну сесію обміну поштою. Чи, наприклад, хмарний сервіс Google Print, який елегантно вирішив проблему мережевого друку в масштабах Інтернету. Більше не має значення де я знахожусь, я можу роздрукувати документ для свого колеги на найближчий до нього принтер навіть не сходячи зі свого місця.

Ок, iPad купив, так яку собі вибрати хмару? Все залежить від смаку і цін. Мені подобається Google Drive, там купа місця і цікава концепція презентації своїх папок в перемішку з загальними, причому перехресно і рекурсивно між декількома користувачами. В розумних рамках практично безплатний сервіс. Крім того, так вийшло, що мої особисті файли я зберігаю в Dropbox – дуже швидкий сервіс та зручна синхронізація контенту на особистий комп’ютер при бажанні – робота з серверами і з особистою копією інформації просто нічим не відрізняється від роботи з файлами на хард-диску комп’ютера. iCloud я не вірю, незважаючи на те що я Apple funboy. В мене там якісь дрібниці та фотопотік.. Але платити я за нього більше точно не буду – я вже колись повірив в .Mac та MobileMe, а потім Apple чомусь вирішив не займатись цим напрямком і вигнав мене в Dropbox… Ось, тільки що дізнався що Google дає з Chromebook терабайтну хмарку на три роки – це просто бомба!