Інформаційні Технології для Києва – перші думки

IMG_3576

Я тут трохи зайнявся політикою, і поцікавився що айтішного роблять в місті.. Перше знайомство з підходами додало з одного боку оптимізму, бо очевидний реальний прогрес, порівняно з «папєрєдніками». Грошей тратиться зовсім небагато – не більше сотні мільйонів гривень на рік  – варта би спробувати отримати хоча б невеличку частинку з тих мільярдів, що зарезервовані ЄС для України у зв’язку з асоціацією – 100 мільйонів гривень це дуже мала сума для міста розміру Києва. З іншого боку, оголилась одна дуже серйозна проблема з купою похідних. Маючи достатньо довгий міжнародний досвід в ІТ-Менеджменті та технологічному бізнесі, я напевно вже десь заслужив мати право на власну думку з цього приводу – поділюсь..

В Інформаційних Технологіях як і в будь-яких інших, все повинно починатись з пріоритетів того, для чого ті технології використовуються, в даному випадку ми говоримо напевно про пріоритети міста. А ми знаємо пріоритети міста? Чим стане Київ через 10-15 років? Містом туристів? Містом промисловості? Культури, спорту, чи всього потроху? А може, ми хочемо побудувати нову кремнієву долину? Останнє, до речі, дуже імовірно – українські програмісти успішно конкурують з американськими за звання найкращих в світі, а ІТ індустрія росте як на дріжджах незалежно від того, що держава не надає їй жодної підтримки. Молоді люди ідуть з задоволенням вчити технології та мови програмування – це дає їм змогу працювати в твердовалютному полі (понад 80% українських програмістів працюють на закордонні проекти і їх компенсація зафіксована в євро чи доларах США), а також вільно вибирати місце перебування – сучасні технології написання коду та проектного менеджменту зовсім не вимагають фізичної присутності виконавця, і дуже багато спеціалістів вибирають пляж в Тайланді чи Балі як альтернативу офісній підлозі і кондиціонеру. Я чув дещо про результати роботи BCG та фонду Ахметова – там є дуже багато слушних пропозицій і ми навіть бачимо деякі з них впроваджені вже зараз (Нова Поліція), в мене з тими документами одна проблема – поряд з масою хороших ідей та пропозицій вдосконалень, не зафіксовано жодних макро-часових ідей для міста, і мені здається це не зовсім правильно. Ціль і пріоритети – найголовніше.

Наступне, що іде після приорітетів – це процес управління та організаційна структура. Організаційну структуру не варта фіксувати назавжди, вона повинна жити разом з розвитком системи, яку вона організовує, відображати поточні акценти, розвиватись і мінятись в часі. ІТ, як традиційно велика стаття витрат, теж вимагає уваги та професійного підходу. Неправильне рішення від правильного сьогодні може мало чим візуально відрізнятись, натомість завтра-післязавтра вартість помилки може обліковуватись десятками мільйонів доларів. Що в нас успішно і відбувається: ми фактично не керуємо ІТ, а підпорядковуємось ініціативам знизу – чи то волонтерських груп, які впроваджують те, що їм більше подобається, дає резонанс і допомагає учасникам проекту отримати певне суспільне визнання, чи комерційних структур, що «продають» свої технології місту умовно безплатно, мало розповідаючи про те, де саме вони будуть заробляти на тому всьому в найближчому майбутньому. І якщо ми ще не платимо ті мільйони, то тільки тому що зараз ми банально їх не маємо.

Плюс, з’являється фактор «салату технологій». Наприклад волонтери зроблять якийсь проект на SQL, прийде SAP і впровадить поряд свої технології, а хтось з екс-банкірів потрапить на посаду і за звичкою зробить наступну систему на Oracle. І ось ми вже маємо ситуацію, коли треба підтримувати 3 різні системи управління базами даних, і відповідно платити 3 рази за 3 групи спеціалістів з розвитку та підтримки. Де взяти гроші на оплату праці, та й взагалі де взяти всіх цих людей, до речі?

Який вихід? Дуже простий. Місто повинно мати Technology Office і керівника ІТ. Не так як Юрій Назаров, на безправно-тимчасових умовах (зі всією повагою до енергії та відданості цієї людини), а легально і постійно. Чи це людина, чи це група людей, з правильно розподіленими щоб запобігти корупції обов’язками – така інстанція повинна існувати, задавати напрямок і створювати те, що в ІТ-колах зазвичай пафосно називають «Стратегією ІТ». Тобто документ, в якому зафіксовано пріоритети, структуру прийняття рішень, мету і план розвитку ІТ на декілька років і вибрані технологічні стандарти. І що цікаво, якщо в бізнесі люди відносно просто усвідомлюють цей момент і відповідно швидко наймають собі «айтішника», який може не ідеально, але принаймні якось починає «готувати технологічний салат» так, щоб хоч трохи смакувало, і оптимальніше тратились гроші на «інгридієнти», то в державі це виявляється просто ракетна наука і доводиться годинами пояснювати необхідність та користь від такого підходу. Взагалі, держава вже чомусь багато років робить вигляд що ІТ не існує, запихаючи його кудись то в зв’язок, то в транспорт, то в свободу слова. Чесно кажучи, я не розумію, звідки це йде, але найбільше бентежить той факт що надворі 21 століття, комп’ютери нас просто оточують зі всіх боків, ми тратимо на них дуже великі гроші і при цьому намагаємось робити вигляд що їх не існує..

Це треба міняти. Ми повинні змінити своє мислення в корені та утилізувати досягнення в сфері ІТ для більш ефективного управління Києвом та забезпечення потреб громад та їх зміцнення як політичної та господарської сили. Відноситись до ІТ в перспективі часу, оцінюючи не лише затрати сьогодні, а й сукупну вартість того чи іншого рішення на протязі років (TCO). Стимулювати розвиток ІТ сфери, перестати ігнорувати сотні тисяч професіоналів та підприємців від ІТ, дати їм можливість розбудовувати та розвивати свій бізнес, створювати робочі місця і через розумну систему оподаткування допомагати наповнювати бюджет. В принципі, з податками не так все погано, але ми можемо зробити щось і на рівні міста: це і якісь пільги з оплати оренди нерухомості, і створення бізнес-парків, і спеціальні інфраструктурні проекти із забезпечення ІТ-компаній надійним енергопостачанням та комунікаціями.

До речі, ось останнє, про що хотілось би згадати – це комунікації. В змісті комунікацій з громадськістю. Ще один чинник успіху, який завжди ігнорувався владами різних крил і періодів життя країни. Ми забуваємо про необхідність правильно комунікувати все, що відбувається, давати громадянам певний комфорт і мотивацію, демонструючи свою відкритість і професійність. Ну ось для прикладу, зараз ІТ-комьюніті дуже критикує проект відкриття даних Київради, що впроваджується з використанням SAP. Я вже чув різні думки з цього приводу: і що скоро Київрада буде платити 20 мільйонів в рік за ліцензії, і що нема спеціалістів на підтримку, і що це корупційний проект, і що все це можна було запрограмувати силами 3 програмістів за тиждень etc. В принципі, зрозуміла реакція тих, хто непричетний до проекту з одного боку, але напвно незрозуміло чому саме SAP в бідній країні при наявності моря якісних власних програмістів.. Я особисто поняття не маю про що йдеться, але підозрюю що не все так просто і бачу абсолютно чітко тільки одне – комунікація недостатня. Прочитав пару статей про smart city і мушу сказати що там просто нічого не написано. А треба. Бо від підтримки «користувачів» дуже залежить успіх впровадження системи – комунікація повинна бути якісною і регулярною, аудиторію треба тримати «теплою», а не ігнорувати, відстрілюючись короткими сюжетами і статтями #ніочьом. Ну я би, наприклад, відповів на соціальний запит і оголив зараз складність завдання і пояснив чому саме SAP.

Я айтішник, відповідно я бачу Київ хай-тек-містом, піонером в інноваціях, з бізнес-парком десь по дорозі в Бориспіль, розвинутою інфраструктурою підтримки як технічною, так і законодавчою. Бачу задоволені лиця власників та менеджерів технологічних компаній, яким місто дає можливість заробляти на різноманітних ІТ-проектах, всім потроху – завдань і роботи вистачить і на значно більший ринок. Бачу щасливі лиця громадян, що можуть не виходячи з дому користуватись електронними послугами, редагувати свої особисті дані, які використовуються різноманітними зовнішніми системами – наприклад банківською, яка вже не буде вимагати особистої присутності клієнта в момент відкриття рахунку – все можна зробити онлайн, використовуючи електронно-цифровий підпис, при потребі, перебуваючи десь у відрядженні в Цюриху чи Донецьку, або у відпустці на Малдивах чи в Українському Криму🙂

2 thoughts on “Інформаційні Технології для Києва – перші думки

  1. Юра, гарна стаття. Добре було б нарити посилання на роботу СТО в країні-місті десь в штатах чи європі. Обама коли прийшов ввів посаду СТО, але потім (можливо помиляюсь, лінь і-нет рити) посаду скасували, не тому що для тієї позиції немає що робити, просто переформатували… з розвитком хмарних технологій це все зараз “бачиться” не так як 5 років назад🙂

  2. Дякую Скрав, я не знаю що в них там сталось – причин може бути багато, включно з лоббі великих комерційних айті-компаній, яким вигідна відсутність хазяїна. Але от таке питання – ну хто направить Київську адміністрацію в клауд? Ну хтось же мусить бути щоб прийняти рішення – ми не купуємо оці дорогі сервери від IBM і софт від Oracle, а ідемо купуємо хмарний сервіс? Потім, клауд то все класно, а потреба у відкритих даних генерує необхідність DWH – отут я маю певні сумніви, бо операційні АРМи всі локально знаходяться, потік даних може бути занадто великим.. В будь-якому випадку, ти бачиш – питань маса і хтось мусить цим займатись..

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s