Преса по Doctaly

service-711370

Сервис Doctaly (doctaly.com) работает по модели Shared Economy, ставшей сейчас популярной из-за массового успеха Uber и AirBnB – пациенты обращаются к данной платформе (читати далі…)

Як бізнесу не потонути в морі даних

du-stacks-to-moon

Питання інформаційного голоду вже давно не хвилює прогресивні уми людства. Сьогодні ми щосекунди створюємо і споживаємо величезну кількість даних.

За прогнозами вчених, до 2020 року обсяг «цифрового всесвіту» виросте до 44 зетабайт. Систематизація і аналіз цих даних – ось головний виклик ХХІ століття.

Завдяки хмарним сервісам компанії зберігають дані про фінансові ринки та кліматичні зміни, поведінку та вподобання людей в інтернеті. Але головна цінність для бізнесу – не стільки сам факт володіння даними, як можливість приймати ефективні рішення на основі їх аналізу. Тому Data Science, наука про роботу з даними, уже давно вийшла за межі кулуарів технічних вишів та жваво обговорюється у бізнес-колах. Її розвиток змінює сферу IT та підприємництво в цілому, визначає вектор їх подальшого розвитку.

Візьмемо до прикладу нейромережі – перспективний інструмент Data Science, що виник у суміжній сфері – машинному обчисленні. Вони копіюють деякі аспекти структури людського мозку, наслідуючи традиційні процеси мислення, а їх навчання відбувається на величезних масивах даних. Нікого більше не дивує, що Facebook та бренди знають майже все про наші інтереси та бажання, а рекомендації з перегляду фільмів і прослуховування музики часто співпадають з нашими смаками.

Нейромережі та штучний інтелект стають усе доступніше. Такі гіганти індустрії, як Google, Microsoft, Facebook та IBM відкрили свої інструменти (API) для інтелектуального аналізу даних і створення штучного інтелекту. Когнітивні сервіси Microsoft Azure, наприклад, дають змогу розпізнавати текст, голос, обличчя на відео, біометричні дані та багато інших параметрів. Здешевлення таких технологій відкриває нові можливості для бізнесу, який ще кілька років тому і не замислювався про використання Data Science.

Без використання «великих даних» та штучного інтелекту жоден стартап не витримає конкуренцію на глобальному ринку. Інтелектуальний аналіз численних параметрів допомагає краще дізнаватися про вподобання людини, створювати персоналізовані інтерфейси під конкретного користувача. Як доводить Tinder, навіть наші з вами особисті стосунки можуть стати предметом такого аналізу.

Можливості нейромереж широко використовуються у сфері розважальних додатків. Наприклад, у Prizma будь-яку фотографію можна зробити подібною до картини в стилі улюбленого художника. Український стартап Viewdle (куплений Google у 2013 році) розроблював технології з розпізнавання облич, Looksery (придбаний Snapchat, найбільша для українського стартапу угода) накладає фільтри на потокове відео у реальному часі.

Але сфера розваг – це лише початок. Використання нейромереж і штучного інтелекту глибинно змінить і такі сфери як транспорт, фінанси, агросектор, медицина, рітейл, юриспруденція. Завдяки аналізу даних компанії із різноманітних галузей зможуть суттєво скоротити витрати на логістику, зменшити роль людської помилки та інших ризиків.

Самокерований транспорт – один із ключових напрямів розробок у розвинених країнах. Передусім ці технології використовуються у сфері пасажирських та вантажних перевезень. Так, великі компанії зможуть скоротити свої витрати і ретельніше розраховувати терміни доставки.

Data Science успішно впроваджують і в агросекторі. Аналіз показників датчиків та секторів допомагає аграріям швидше реагувати на несприятливі погодні умови та ефективніше планувати майбутній урожай.

Штучний інтелект уже змінив медицину. Дослідивши велику кількість медичних карток, нейромережі здатні діагностувати хвороби пацієнтів навіть на ранніх стадіях. Завдяки «розумним» медичним гаджетам лікарі можуть віддалено стежити за станом пацієнтів, а пацієнти – отримувати щоденний звіт про своє здоров`я. Причому невдовзі рівень технологій дасть змогу отримувати найточніші клінічні дані.

В онлайн-торгівлі компанії зможуть не просто висилати корисні і потрібні вам пропозиції, а й, наприклад, враховувати погоду при надсиланні персоналізованих розсилок. Вважається, що люди більше цікавляться покупками в інтернеті у дощову погоду.

Схоже, що результативно працювати й зростати зможуть ті компанії, в яких бізнес-інтуїція буде покладатися на аналіз даних. Data Science, використання нейромереж і штучного інтелекту – запорука того, що бізнес лишатиметься на гребені інформаційної хвилі, а не потоне в ній.

Максим Орловський, C.E.O. Кодрум (Qoderoom, http://www.qoderoom.com)

Apple трохи перегнув палку?

House-of-Cards-US-Season-4-Episode-5-2-946d

Позавчора Apple заанонсували нову фічу в iPhone: користувачі тепер будуть мати можливість реєструватись безпосередньо з додатку Health як донори органів та ока. Apple кажуть, що на це їх надихнув Стів Джобс (може ще Франк Андервуд?), який отримав трансплант печінки в процесі боротьби з панкреатитним раком. Як пише Business Insider, ця штука буде доступна з апдейтом iOS10 – буквально натиском кнопки в додатку Health користувач матиме можливість стати зареєстрованим донором органів в загальнонаціональному (США) масштабі. Користувачі будуть реєструватись в базі Donate Life America, неприбуткової організації, що веде базу донорів та займається розподілом доступних органів.

Apple вже змінив багато в нашому щоденному житті з часу появи iPhone в 2007-му році і зараз активно взявся за сферу медицини і здоров’я. Вони вже включили багато функціоналу в Apple Watch, в основному концентруючись на зборі даних, моніторингу, тестах, прискорюючи і спрощуючи комунікацію між лікарем і пацієнтом. Ми в Кодрум (Qoderoom) уважно слідкуємо за продуктами Apple Health в контексті нашої роботи та розробок з Big Data та штучного інтелекту. Але наскільки ми захоплююємось передовою іноваційною думкою Apple та новими можливостями, що відкривають нові продукти та функції пристроїв, настільки само розуміємо,що неможливо ігнорувати всю контроверсію цього останнього кроку. Питання виникають в області загальної моралі, етики, релігії, культури, дотримання закону. Наскільки адекватне мислення людини при смерті, що має доступ до рішення подібного роду в такий момент? Чи буде якийсь контроль з боку Donate Life чи інших подібних організації по всьому світу, коли цей функціонал вийде за межі США? Особливо “третіх країн”, де це може породити навіть іновації кримінального характеру, маючи на меті отримання органів ще живих людей – не секрет, що цей “бізнес” процвітає навіть в Україні. Наскільки довго буде тривати процес реєстрації? Якщо швидко, то чи не спричинить це нову хвилю злочинності, якщо повільно – навіщо тоді автоматизувати рішення подібного типу, які людина приймає можливо раз в житті? Яка буде реакція церкви та соціальних груп? Ми не маємо відповідей, не знайшли їх і в анонсі Apple, але все це однозначно варте уваги.

Чому непопулярний інтернет-банкинг?

IMG_1786

В 2012 році ми з Максом вирішили створити програмний продукт. Зовсім не фантастичний, до речі, а дуже практичний і корисний – на 2012 рік тема мобільного банкингу була гарячою і актуальною. В принципі, вона такою залишається і зараз, просто вже перейшла вершину hype cycle, плюс досить серйозно здевальвувала через невдалі спроби копіювання західних аналогів і трохи несумісну з її життям банківську систему. Ну дійсно, як мобільний банкинг може стати популярним в цій країні, якщо товариш вже тиждень безуспішно намагається перевести мені гроші з іншого банку і йому це технічно не вдається? Не через проблеми з системою, а з usability всієї послуги! Як нормальна людина може вгадати дикий задум айтішників і процеси в бек-офісах двох банків щоб правильно заповнити всі поля в формі і вибрати правильне формулювання в аналітиці платіжки? Номер рахунку 2600, МФО, назва отримувача (банк чи людина?), ЄДРПОУ банку, правильно написане ім’я людини, ІПН людини, номер рахунку 2625, правильно вибрана фраза в коментарі – це скільки, 8 параметрів? Я ніколи не забуду очі австрійки в Фуршеті на Подолі, де треба було запам’ятати 6-значний код товару і ввести його вручну на вазі. Для порівняння, до недавнього часу європейцю треба було знати тільки номер рахунку і МФО, а зараз це просто одне довге число IBAN. Напевно власне тому дорогі перекази картка-картка такі популярні в нас, бо це реально осягнути навіть продавцю зимової ґуми на базарі на Петрівці. (Реклама: якщо є бажання вирішити цю проблему і змусити клієнта користуватись інтернет- і мобільним банкингом – звертайтесь в BanQ (openbanq.com.ua) або в Кодрум (qoderoom.com) – там знають як)) Але є купа обмежень: все-таки 16 цифр це все ще не “дружній інтерфейс”, для того щоб “отримати гроші на карту” треба комусь послати SMS-кою той номер, а багато людей боїться це робити, ну і високі комісії за переказ.

Що робити? Як ідея – людина дає якийсь номер контрагенту один раз, по цьому номеру іде “запит на дружбу в банку”, далі система шле якийсь код підтвердження, і так далі – встановлюється контакт, але все мусить бути так само складно як в Blackberry, бо в банку не може все бути просто, як на Фейсбуку, правда? Є маса способів як втекти від вводу реквізитів до іконок і символів і найпримітивніший ми вже всі знаємо – це створення шаблонів. 21 століття! Ми говоримо про штучний інтелект, а платимо далі на 8 реквізитів? Платити треба месенджерами, платити треба через Bluetooth друзям поблизу без інтернету, платити треба голосом, зрештою – Siri тільки чекає, коли її попросять кудись заплатити гроші..

150 мільйонів за українські мозґи

looksery-acquired

Українські ІТ-компанії рідко з’являються в міжнародних новинах. Найбільшими в нас є аутсорсингові фірми, що продають відносно недорогу, але високоякісну робочу силу своїм західним клієнтам. В першій половині цього року Україна експортувала ІТ-послуг на $738 мільйони, що склало 4% в загальному експорті країни. Звичайно, вплинули кризові та політичні потрясіння – такий рівень цифр ми пам’ятаємо в 2013-му році, але все одно динаміка не може не радувати, бо 2014-й був повною катастрофою. Помітними стали так само «мисливці», що скуповують менші компанії «по головах» і інтегрують їх в якісь більші міжнародні структури.
 
Але все це «продаж сировини» в світі ІТ-виробництва. Що більш цікаво, це безумовно створення українськими айтішниками своїх власних продуктів. І ми знаємо, що можуть! Всі ми в курсі про українське походження Whatsapp, знаємо про успіх PetCube, Wishround, Hello Settle би теж почувався краще якби не війна і криза, я впевнений. Свої продукти дуже добре працюють для економіки, бо розробляються вони один раз, а продаються багато – тут створюється «жирок» надприбутків, який іде на збагачення індивідуумів, що розвиває внутрішній ринок в країні, або на реінвестиції в створення інших продуктів та розвиток технологій.
 
Я живу в світі ІТ і знаю/бачу скільки цікавих проектів і ідей народжують наші креативні стартапери, але інвестиції ідуть сюди не дуже охоче. До сьогоднішнього дня найбільшою міжнародною інвестицією в українські стартапи/продукти була покупка Viewdle Гуглом за $40 мільйонів, але це знову ж таки виявилось банальною закупкою мозґів – Google швидко закрив бізнес і як завжди тупо інтегрував ресурси в свої проекти. 
 

І от сьогодні проскочила фантастична новина: Одеський Looksery був придбаний Snapchat за $150 мільйонів. Looksery розробляли фільтри для Lenses Snapchat-у. Чудова позитивна новина і колосальна мотивація для армії ІТ-бізнесменів, стартаперів, і для мене особисто. Але мені не дуже радісно, коли я вчитуюсь в деталі. Чому? Тому що все це індивідуальний успіх і не має нічого спільного з розвитком ІТ в Україні, що в принципі натурально, зважаючи на відношення влади (включно з колишніми ІТ-шниками при владі) до ІТ сектору. По-перше, як виявляється, Looksery це не зовсім українська компанія, бо штаб-квартира все-таки в Каліфорнії. По-друге, транзакція передбачає переїзд команди в США.

Я не економіст і не спеціаліст із створення бізнес-клімату. Але я вірю в те, що можна щось зробити для українських айтішників з боку держави. Це не дотації, це не інвестиції – це швидше дерегуляція, зниження податкового тиску на стартапи, і найголовніше – створення якихось привабливих і надійних умов для іноземних та власних українських інвесторів. Як зробити так, щоб американські та європейські бізнесмени не вимагали від наших хлопців і дівчат переїзду в Каліфорнію чи Лондон і щоб ці стартапи і інтелектуальні потужності не тікали з країни? Зрозуміло що тут накладаються звички і традиції глобального ІТ-світу, зрозуміло що багато молодих людей радісно скачуть в літаки і летять жити на берег океану. А от мені подобається Київ і я вірю що мусить бути спосіб затримати всіх цих юних геніїв і створити і їм і їх інвесторам привабливі умови для життя і творчості вдома в Україні – в них теж є сім’ї, батьки і родичі, вони теж колись виростуть і зрозуміють що вдома найкраще. Але вдома дійсно повинно бути найкраще!

Qoderoom, Кодрум, http://qoderoom.com

Апокаліпсис завтра

Doom-Dos-Code-1200x3200

Апока́лі́псис (грец. αποκαλυψις — «відкриття», «одкровення»)

З того часу як люди навчились ганяти електрони по напівпровідниках і придумали мікрочіпи, почалась революція. Така позитивна, в принципі не дуже тиха, але непомітна. Позитивна бо ж ґаджети, іграшки, кольорові штучки, музичка, фоточки, спілкування з друзями etc. Непомітна настільки, що навіть зараз, читаючи цей текст, не кожен погодиться, що є проблема.

А чи є проблема? Ну давайте згадаємо скільки економічних криз ми пережили за останні 10 років? Дві великі загальносвітові фінансові, ще одна ледве не сталась тиждень тому, плюс цілу купу політичних, які не те що не вирішуються – враження, що взагалі вже вийшли з-під контролю. Питаєте як це пов’язано з мікрочіпами? Почекайте, зараз поясню – хочу спочатку пройтись по коротенькому списку того, що на мою думку перестало працювати.

Ви вірите в демократію? Вибачте, я дуже сильно намагаюсь, але внутрішньо мені не дуже вдається. Ні, я не монархіст і не анархіст – я вважаю що на даний момент нічого кращого від демократії людство не придумало, але вона безнадійно застаріла. Пряма демократія звичайно це дуже гарна тема щоб покричати з трибуни, представницька загрузла в корупції, чварах, конкуренції і насправді відсутності будь-яких механізмів керувати саме демосу, а не спритним шоу-бізнесменам, психологам і піарщикам, які успішно продають народу свою авансованість і енергійність, таким чином утримуючи довготривало «посаду керівника народу». Ну добре, а що якщо використати комп’ютери, нарешті?! Ні, не автоматизувати старі «ручні» процеси, як це наприклад робить e-Gov, а поміняти все концептуально, з урахуванням наявності дуже швидких засобів обчислення і комунікації? Уявимо собі по кожному питанню в Київраді голосує весь Київ? Нереально? Дурниці – для комп’ютера обробити 4 мільйони голосів це елементарщина, і з допомогою електронного підпису можна мати гарантію що голоси не підроблені – жодних проблем! Громіздко, не будем голосувати? Та звичайно, що я не буду голосувати відносно медицини чи рибного господарства, бо я не маю власної думки на ці теми – я баран в медицині і рибу мені цікаво тільки їсти. Але оскільки я хочу, щоб мої інтереси були враховані, я довірю свій голос наприклад Григорію Івановичу, якого я дуже поважаю як лікаря і людину, чи Яремі, який розбирається в юриспруденції лобстерів.. – вірю, що в їх руках мій голос не пропаде. Ви вже напевно уявили собі, наскільки просто організувати отакий каскад масового делегування голосів в рамках комп’ютерної системи? Так дійсно – це дуже дуже просто, в реальному часі делегувати і відкликати голоси коли щось не влаштовує. Тільки уявіть собі точність рішень, які будуть прийматись в рамках такої системи! Ви уявляєте,  навіть традиційні ради не потрібні! Може й парламент не потрібний! Кажете утопія? Є вже партія в Німеччині, організована саме таким чином, і є Макс Кутний, який написав таку систему у нас, в Україні (nr.org.ua) Але досить спойлерів,  до чого я вів? Так от,  до того, що з різних причин ми не змінюємо світ з допомогою нових інструментів – замість суттєвого вдосконалення в серці системи з урахуванням нових досягнень і реалій, ми прикладаємо банальну автоматизацію до існуючих процесів,  які були винайдені BC (Before Computers), і радіємо що тепер всі бізі з клавіатурами шось цикають. Ми не міняємо голубину пошту на e-Mail, ми далі продовжуємо слати паперові листи птічками, але вже до них присобачили GPS-трекер і тепер знаємо де саме вони летять в будь-який момент..

Наступне, опір биткоїну. Світова електронна валюта, що є таким собі ф’южном інвестиційного інструменту, надшвидкої світової платіжної системи і власне грошей для розрахунків? Всі без винятку економіки країн не підтримують биткоїн через одну дуже просту причину, незважаючи на всі радості і зручності, які він несе людству.. Сучасна економічна модель світу несумісна з цим інструментом, повністю несумісна і вразлива до чогось подібного. Так може вже час міняти модель? Тим більше стільки доказів що вона вже дуже серйозно поламалась і ніхто не в стані її відремонтувати? Перегрівання ринків, майже щорічні кризи і міні-кризи,  глобальні і локальні, скандали з фродом, з microwave trading ось недавно, невідповідність поділу на локальні економіки глобальним потребам.. Боїтеся слова глобалізація? А боїтесь коли треба отримувати візи в різні країни, міняти валюти і втрачати на курсах обміну, здійснювати міжнародні перекази грошей за 3-5 днів, або взагалі не здійснювати через законодавчі обмеження? Чи може боїтесь коли користуєтесь інтернетом, фейсбуком, глобальними системами пошуку інформації? Грінспанам цього світу очевидно вже час скласти свої золоті голови докупи і модифікувати існуючий економічний уклад, маючи на увазі новітні досягнення в політиці, науці, техніці, нові стандарти у відносинах між людьми, змінені системи цінностей і т д., здорову потребу певної часткової глобалізації зрештою.

Взагалі, відчуття таке, що системи, на яких до цього часу тримався світ, блискавично втрачають актуальність. Втрачають тому, що сучасні можливості індивідуума, оснащеного модними технологіями, в рази, навіть на порядки перевищують здатність цих систем контролювати вибудувані століттями потоки і процеси. Сучасні потреби індивідуума теж на порядки перевищують те, що ці системи можуть запропонувати. Застаріло все, починаючи від релігії, яка більше нерелевантна, бо коли чогось не знаєш то треба не вірити а гуглити, закінчуючи державним і фінансовим регулюванням, про який я вже третій раз намагаюсь не заговорити в цьому тексті 🙂

Індивідууми, до речі, значно креативніше користуються технологіями. Цукерберг. Ну що, задам це заїжджене питання – хтось уявляє собі сучасний світ без соцмереж? Так так, зараз встане ціла армія ребелів і заявить гордо що їм фейсбук не потрібний. Ну і я знаю людей, які до цього часу не в онлайні. 1%? Більшість з нас все-таки вже залежна від соцмереж і нічого поганого в тому нема! Це прогрес. Ми залежні багато від чого – від машин, від коробок-автоматів, від смартфонів, від ліків і сучасних досягнень у здоровому харчуванні. А тепер на секундочку уявимо собі що завтра Цукерберг звар’ював чи прозрів і виключив Фейсбук. Може він таке зробити? Ну звичайно може, що йому заважає? А що заважає Гуглу зупинити пошукову машину? Нічого, але принаймні ще є Yahoo, Яндекс і парочка інших пошукових сервісів, а от «нормальное человеческое общение в Фейсбуке» ніякі Однокласники чи ВКонтакти не замінять. Серйозно: рівень соціальної відповідальності, що лежить на Фейсбуку зовсім не відповідає його комерційним цілям і ризикам навколо нього. Ми ще навіть не підозрюємо яким! Недавно мене заблокували і тільки тоді я виявив, що в мене море інформації лежить в приватних чатах, включно з ###############, ######## і ########## (censored). Навіщо копіювати якщо можна глянути в переписку?

Gap в різних областях зростає чим далі тим швидше – прогрес нелінійний. Взагалі, нормально в таких умовах система повинна голосно і спектакулярно навернутись. Апокаліпсис здається як ніколи близьким, але він здається буде трохи не таким, яким ми його собі уявляли – без вогню і потопів..  Конфліктів напевно не минути, але я мушу закінчити цю писанину як справжній оптиміст. Бо я оптиміст, якщо ви ще не помітили. Я вірю в те, що Апокаліпсис не буде кривавим, а буде відкриттям нової сторінки в історії людства. Ми безнадійні – ми доведемо до того, що все розвалиться, але швидко самоорганізуємось руками армії молодих людей, що вміють писати код. І це буде абсолютно нова ера —  ера самовираження, духовних цінностей, мистецтва і зовсім іншої моделі успіху в суспільстві. Ну ось. Happy End. Амінь. 🙂

Кодрум, Qoderoom, http://qoderoom.com

http://about.me/jurk0

 

Інформаційні Технології для Києва – перші думки

IMG_3576

Я тут трохи зайнявся політикою, і поцікавився що айтішного роблять в місті.. Перше знайомство з підходами додало з одного боку оптимізму, бо очевидний реальний прогрес, порівняно з «папєрєдніками». Грошей тратиться зовсім небагато – не більше сотні мільйонів гривень на рік  – варта би спробувати отримати хоча б невеличку частинку з тих мільярдів, що зарезервовані ЄС для України у зв’язку з асоціацією – 100 мільйонів гривень це дуже мала сума для міста розміру Києва. З іншого боку, оголилась одна дуже серйозна проблема з купою похідних. Маючи достатньо довгий міжнародний досвід в ІТ-Менеджменті та технологічному бізнесі, я напевно вже десь заслужив мати право на власну думку з цього приводу – поділюсь..

В Інформаційних Технологіях як і в будь-яких інших, все повинно починатись з пріоритетів того, для чого ті технології використовуються, в даному випадку ми говоримо напевно про пріоритети міста. А ми знаємо пріоритети міста? Чим стане Київ через 10-15 років? Містом туристів? Містом промисловості? Культури, спорту, чи всього потроху? А може, ми хочемо побудувати нову кремнієву долину? Останнє, до речі, дуже імовірно – українські програмісти успішно конкурують з американськими за звання найкращих в світі, а ІТ індустрія росте як на дріжджах незалежно від того, що держава не надає їй жодної підтримки. Молоді люди ідуть з задоволенням вчити технології та мови програмування – це дає їм змогу працювати в твердовалютному полі (понад 80% українських програмістів працюють на закордонні проекти і їх компенсація зафіксована в євро чи доларах США), а також вільно вибирати місце перебування – сучасні технології написання коду та проектного менеджменту зовсім не вимагають фізичної присутності виконавця, і дуже багато спеціалістів вибирають пляж в Тайланді чи Балі як альтернативу офісній підлозі і кондиціонеру. Я чув дещо про результати роботи BCG та фонду Ахметова – там є дуже багато слушних пропозицій і ми навіть бачимо деякі з них впроваджені вже зараз (Нова Поліція), в мене з тими документами одна проблема – поряд з масою хороших ідей та пропозицій вдосконалень, не зафіксовано жодних макро-часових ідей для міста, і мені здається це не зовсім правильно. Ціль і пріоритети – найголовніше.

Наступне, що іде після приорітетів – це процес управління та організаційна структура. Організаційну структуру не варта фіксувати назавжди, вона повинна жити разом з розвитком системи, яку вона організовує, відображати поточні акценти, розвиватись і мінятись в часі. ІТ, як традиційно велика стаття витрат, теж вимагає уваги та професійного підходу. Неправильне рішення від правильного сьогодні може мало чим візуально відрізнятись, натомість завтра-післязавтра вартість помилки може обліковуватись десятками мільйонів доларів. Що в нас успішно і відбувається: ми фактично не керуємо ІТ, а підпорядковуємось ініціативам знизу – чи то волонтерських груп, які впроваджують те, що їм більше подобається, дає резонанс і допомагає учасникам проекту отримати певне суспільне визнання, чи комерційних структур, що «продають» свої технології місту умовно безплатно, мало розповідаючи про те, де саме вони будуть заробляти на тому всьому в найближчому майбутньому. І якщо ми ще не платимо ті мільйони, то тільки тому що зараз ми банально їх не маємо.

Плюс, з’являється фактор «салату технологій». Наприклад волонтери зроблять якийсь проект на SQL, прийде SAP і впровадить поряд свої технології, а хтось з екс-банкірів потрапить на посаду і за звичкою зробить наступну систему на Oracle. І ось ми вже маємо ситуацію, коли треба підтримувати 3 різні системи управління базами даних, і відповідно платити 3 рази за 3 групи спеціалістів з розвитку та підтримки. Де взяти гроші на оплату праці, та й взагалі де взяти всіх цих людей, до речі?

Який вихід? Дуже простий. Місто повинно мати Technology Office і керівника ІТ. Не так як Юрій Назаров, на безправно-тимчасових умовах (зі всією повагою до енергії та відданості цієї людини), а легально і постійно. Чи це людина, чи це група людей, з правильно розподіленими щоб запобігти корупції обов’язками – така інстанція повинна існувати, задавати напрямок і створювати те, що в ІТ-колах зазвичай пафосно називають «Стратегією ІТ». Тобто документ, в якому зафіксовано пріоритети, структуру прийняття рішень, мету і план розвитку ІТ на декілька років і вибрані технологічні стандарти. І що цікаво, якщо в бізнесі люди відносно просто усвідомлюють цей момент і відповідно швидко наймають собі «айтішника», який може не ідеально, але принаймні якось починає «готувати технологічний салат» так, щоб хоч трохи смакувало, і оптимальніше тратились гроші на «інгридієнти», то в державі це виявляється просто ракетна наука і доводиться годинами пояснювати необхідність та користь від такого підходу. Взагалі, держава вже чомусь багато років робить вигляд що ІТ не існує, запихаючи його кудись то в зв’язок, то в транспорт, то в свободу слова. Чесно кажучи, я не розумію, звідки це йде, але найбільше бентежить той факт що надворі 21 століття, комп’ютери нас просто оточують зі всіх боків, ми тратимо на них дуже великі гроші і при цьому намагаємось робити вигляд що їх не існує..

Це треба міняти. Ми повинні змінити своє мислення в корені та утилізувати досягнення в сфері ІТ для більш ефективного управління Києвом та забезпечення потреб громад та їх зміцнення як політичної та господарської сили. Відноситись до ІТ в перспективі часу, оцінюючи не лише затрати сьогодні, а й сукупну вартість того чи іншого рішення на протязі років (TCO). Стимулювати розвиток ІТ сфери, перестати ігнорувати сотні тисяч професіоналів та підприємців від ІТ, дати їм можливість розбудовувати та розвивати свій бізнес, створювати робочі місця і через розумну систему оподаткування допомагати наповнювати бюджет. В принципі, з податками не так все погано, але ми можемо зробити щось і на рівні міста: це і якісь пільги з оплати оренди нерухомості, і створення бізнес-парків, і спеціальні інфраструктурні проекти із забезпечення ІТ-компаній надійним енергопостачанням та комунікаціями.

До речі, ось останнє, про що хотілось би згадати – це комунікації. В змісті комунікацій з громадськістю. Ще один чинник успіху, який завжди ігнорувався владами різних крил і періодів життя країни. Ми забуваємо про необхідність правильно комунікувати все, що відбувається, давати громадянам певний комфорт і мотивацію, демонструючи свою відкритість і професійність. Ну ось для прикладу, зараз ІТ-комьюніті дуже критикує проект відкриття даних Київради, що впроваджується з використанням SAP. Я вже чув різні думки з цього приводу: і що скоро Київрада буде платити 20 мільйонів в рік за ліцензії, і що нема спеціалістів на підтримку, і що це корупційний проект, і що все це можна було запрограмувати силами 3 програмістів за тиждень etc. В принципі, зрозуміла реакція тих, хто непричетний до проекту з одного боку, але напвно незрозуміло чому саме SAP в бідній країні при наявності моря якісних власних програмістів.. Я особисто поняття не маю про що йдеться, але підозрюю що не все так просто і бачу абсолютно чітко тільки одне – комунікація недостатня. Прочитав пару статей про smart city і мушу сказати що там просто нічого не написано. А треба. Бо від підтримки «користувачів» дуже залежить успіх впровадження системи – комунікація повинна бути якісною і регулярною, аудиторію треба тримати «теплою», а не ігнорувати, відстрілюючись короткими сюжетами і статтями #ніочьом. Ну я би, наприклад, відповів на соціальний запит і оголив зараз складність завдання і пояснив чому саме SAP.

Я айтішник, відповідно я бачу Київ хай-тек-містом, піонером в інноваціях, з бізнес-парком десь по дорозі в Бориспіль, розвинутою інфраструктурою підтримки як технічною, так і законодавчою. Бачу задоволені лиця власників та менеджерів технологічних компаній, яким місто дає можливість заробляти на різноманітних ІТ-проектах, всім потроху – завдань і роботи вистачить і на значно більший ринок. Бачу щасливі лиця громадян, що можуть не виходячи з дому користуватись електронними послугами, редагувати свої особисті дані, які використовуються різноманітними зовнішніми системами – наприклад банківською, яка вже не буде вимагати особистої присутності клієнта в момент відкриття рахунку – все можна зробити онлайн, використовуючи електронно-цифровий підпис, при потребі, перебуваючи десь у відрядженні в Цюриху чи Донецьку, або у відпустці на Малдивах чи в Українському Криму 🙂