150 мільйонів за українські мозґи

looksery-acquired

Українські ІТ-компанії рідко з’являються в міжнародних новинах. Найбільшими в нас є аутсорсингові фірми, що продають відносно недорогу, але високоякісну робочу силу своїм західним клієнтам. В першій половині цього року Україна експортувала ІТ-послуг на $738 мільйони, що склало 4% в загальному експорті країни. Звичайно, вплинули кризові та політичні потрясіння – такий рівень цифр ми пам’ятаємо в 2013-му році, але все одно динаміка не може не радувати, бо 2014-й був повною катастрофою. Помітними стали так само «мисливці», що скуповують менші компанії «по головах» і інтегрують їх в якісь більші міжнародні структури.
 
Але все це «продаж сировини» в світі ІТ-виробництва. Що більш цікаво, це безумовно створення українськими айтішниками своїх власних продуктів. І ми знаємо, що можуть! Всі ми в курсі про українське походження Whatsapp, знаємо про успіх PetCube, Wishround, Hello Settle би теж почувався краще якби не війна і криза, я впевнений. Свої продукти дуже добре працюють для економіки, бо розробляються вони один раз, а продаються багато – тут створюється «жирок» надприбутків, який іде на збагачення індивідуумів, що розвиває внутрішній ринок в країні, або на реінвестиції в створення інших продуктів та розвиток технологій.
 
Я живу в світі ІТ і знаю/бачу скільки цікавих проектів і ідей народжують наші креативні стартапери, але інвестиції ідуть сюди не дуже охоче. До сьогоднішнього дня найбільшою міжнародною інвестицією в українські стартапи/продукти була покупка Viewdle Гуглом за $40 мільйонів, але це знову ж таки виявилось банальною закупкою мозґів – Google швидко закрив бізнес і як завжди тупо інтегрував ресурси в свої проекти. 
 

І от сьогодні проскочила фантастична новина: Одеський Looksery був придбаний Snapchat за $150 мільйонів. Looksery розробляли фільтри для Lenses Snapchat-у. Чудова позитивна новина і колосальна мотивація для армії ІТ-бізнесменів, стартаперів, і для мене особисто. Але мені не дуже радісно, коли я вчитуюсь в деталі. Чому? Тому що все це індивідуальний успіх і не має нічого спільного з розвитком ІТ в Україні, що в принципі натурально, зважаючи на відношення влади (включно з колишніми ІТ-шниками при владі) до ІТ сектору. По-перше, як виявляється, Looksery це не зовсім українська компанія, бо штаб-квартира все-таки в Каліфорнії. По-друге, транзакція передбачає переїзд команди в США.

Я не економіст і не спеціаліст із створення бізнес-клімату. Але я вірю в те, що можна щось зробити для українських айтішників з боку держави. Це не дотації, це не інвестиції – це швидше дерегуляція, зниження податкового тиску на стартапи, і найголовніше – створення якихось привабливих і надійних умов для іноземних та власних українських інвесторів. Як зробити так, щоб американські та європейські бізнесмени не вимагали від наших хлопців і дівчат переїзду в Каліфорнію чи Лондон і щоб ці стартапи і інтелектуальні потужності не тікали з країни? Зрозуміло що тут накладаються звички і традиції глобального ІТ-світу, зрозуміло що багато молодих людей радісно скачуть в літаки і летять жити на берег океану. А от мені подобається Київ і я вірю що мусить бути спосіб затримати всіх цих юних геніїв і створити і їм і їх інвесторам привабливі умови для життя і творчості вдома в Україні – в них теж є сім’ї, батьки і родичі, вони теж колись виростуть і зрозуміють що вдома найкраще. Але вдома дійсно повинно бути найкраще!

Апокаліпсис завтра

Doom-Dos-Code-1200x3200

Апока́лі́псис (грец. αποκαλυψις — «відкриття», «одкровення»)

З того часу як люди навчились ганяти електрони по напівпровідниках і придумали мікрочіпи, почалась революція. Така позитивна, в принципі не дуже тиха, але непомітна. Позитивна бо ж ґаджети, іграшки, кольорові штучки, музичка, фоточки, спілкування з друзями etc. Непомітна настільки, що навіть зараз, читаючи цей текст, не кожен погодиться, що є проблема.

А чи є проблема? Ну давайте згадаємо скільки економічних криз ми пережили за останні 10 років? Дві великі загальносвітові фінансові, ще одна ледве не сталась тиждень тому, плюс цілу купу політичних, які не те що не вирішуються – враження, що взагалі вже вийшли з-під контролю. Питаєте як це пов’язано з мікрочіпами? Почекайте, зараз поясню – хочу спочатку пройтись по коротенькому списку того, що на мою думку перестало працювати.

Ви вірите в демократію? Вибачте, я дуже сильно намагаюсь, але внутрішньо мені не дуже вдається. Ні, я не монархіст і не анархіст – я вважаю що на даний момент нічого кращого від демократії людство не придумало, але вона безнадійно застаріла. Пряма демократія звичайно це дуже гарна тема щоб покричати з трибуни, представницька загрузла в корупції, чварах, конкуренції і насправді відсутності будь-яких механізмів керувати саме демосу, а не спритним шоу-бізнесменам, психологам і піарщикам, які успішно продають народу свою авансованість і енергійність, таким чином утримуючи довготривало «посаду керівника народу». Ну добре, а що якщо використати комп’ютери, нарешті?! Ні, не автоматизувати старі «ручні» процеси, як це наприклад робить e-Gov, а поміняти все концептуально, з урахуванням наявності дуже швидких засобів обчислення і комунікації? Уявимо собі по кожному питанню в Київраді голосує весь Київ? Нереально? Дурниці – для комп’ютера обробити 4 мільйони голосів це елементарщина, і з допомогою електронного підпису можна мати гарантію що голоси не підроблені – жодних проблем! Громіздко, не будем голосувати? Та звичайно, що я не буду голосувати відносно медицини чи рибного господарства, бо я не маю власної думки на ці теми – я баран в медицині і рибу мені цікаво тільки їсти. Але оскільки я хочу, щоб мої інтереси були враховані, я довірю свій голос наприклад Григорію Івановичу, якого я дуже поважаю як лікаря і людину, чи Яремі, який розбирається в юриспруденції лобстерів.. – вірю, що в їх руках мій голос не пропаде. Ви вже напевно уявили собі, наскільки просто організувати отакий каскад масового делегування голосів в рамках комп’ютерної системи? Так дійсно – це дуже дуже просто, в реальному часі делегувати і відкликати голоси коли щось не влаштовує. Тільки уявіть собі точність рішень, які будуть прийматись в рамках такої системи! Ви уявляєте,  навіть традиційні ради не потрібні! Може й парламент не потрібний! Кажете утопія? Є вже партія в Німеччині, організована саме таким чином, і є Макс Кутний, який написав таку систему у нас, в Україні (nr.org.ua) Але досить спойлерів,  до чого я вів? Так от,  до того, що з різних причин ми не змінюємо світ з допомогою нових інструментів – замість суттєвого вдосконалення в серці системи з урахуванням нових досягнень і реалій, ми прикладаємо банальну автоматизацію до існуючих процесів,  які були винайдені BC (Before Computers), і радіємо що тепер всі бізі з клавіатурами шось цикають. Ми не міняємо голубину пошту на e-Mail, ми далі продовжуємо слати паперові листи птічками, але вже до них присобачили GPS-трекер і тепер знаємо де саме вони летять в будь-який момент..

Наступне, опір биткоїну. Світова електронна валюта, що є таким собі ф’южном інвестиційного інструменту, надшвидкої світової платіжної системи і власне грошей для розрахунків? Всі без винятку економіки країн не підтримують биткоїн через одну дуже просту причину, незважаючи на всі радості і зручності, які він несе людству.. Сучасна економічна модель світу несумісна з цим інструментом, повністю несумісна і вразлива до чогось подібного. Так може вже час міняти модель? Тим більше стільки доказів що вона вже дуже серйозно поламалась і ніхто не в стані її відремонтувати? Перегрівання ринків, майже щорічні кризи і міні-кризи,  глобальні і локальні, скандали з фродом, з microwave trading ось недавно, невідповідність поділу на локальні економіки глобальним потребам.. Боїтеся слова глобалізація? А боїтесь коли треба отримувати візи в різні країни, міняти валюти і втрачати на курсах обміну, здійснювати міжнародні перекази грошей за 3-5 днів, або взагалі не здійснювати через законодавчі обмеження? Чи може боїтесь коли користуєтесь інтернетом, фейсбуком, глобальними системами пошуку інформації? Грінспанам цього світу очевидно вже час скласти свої золоті голови докупи і модифікувати існуючий економічний уклад, маючи на увазі новітні досягнення в політиці, науці, техніці, нові стандарти у відносинах між людьми, змінені системи цінностей і т д., здорову потребу певної часткової глобалізації зрештою.

Взагалі, відчуття таке, що системи, на яких до цього часу тримався світ, блискавично втрачають актуальність. Втрачають тому, що сучасні можливості індивідуума, оснащеного модними технологіями, в рази, навіть на порядки перевищують здатність цих систем контролювати вибудувані століттями потоки і процеси. Сучасні потреби індивідуума теж на порядки перевищують те, що ці системи можуть запропонувати. Застаріло все, починаючи від релігії, яка більше нерелевантна, бо коли чогось не знаєш то треба не вірити а гуглити, закінчуючи державним і фінансовим регулюванням, про який я вже третій раз намагаюсь не заговорити в цьому тексті :)

Індивідууми, до речі, значно креативніше користуються технологіями. Цукерберг. Ну що, задам це заїжджене питання – хтось уявляє собі сучасний світ без соцмереж? Так так, зараз встане ціла армія ребелів і заявить гордо що їм фейсбук не потрібний. Ну і я знаю людей, які до цього часу не в онлайні. 1%? Більшість з нас все-таки вже залежна від соцмереж і нічого поганого в тому нема! Це прогрес. Ми залежні багато від чого – від машин, від коробок-автоматів, від смартфонів, від ліків і сучасних досягнень у здоровому харчуванні. А тепер на секундочку уявимо собі що завтра Цукерберг звар’ював чи прозрів і виключив Фейсбук. Може він таке зробити? Ну звичайно може, що йому заважає? А що заважає Гуглу зупинити пошукову машину? Нічого, але принаймні ще є Yahoo, Яндекс і парочка інших пошукових сервісів, а от «нормальное человеческое общение в Фейсбуке» ніякі Однокласники чи ВКонтакти не замінять. Серйозно: рівень соціальної відповідальності, що лежить на Фейсбуку зовсім не відповідає його комерційним цілям і ризикам навколо нього. Ми ще навіть не підозрюємо яким! Недавно мене заблокували і тільки тоді я виявив, що в мене море інформації лежить в приватних чатах, включно з ###############, ######## і ########## (censored). Навіщо копіювати якщо можна глянути в переписку?

Gap в різних областях зростає чим далі тим швидше – прогрес нелінійний. Взагалі, нормально в таких умовах система повинна голосно і спектакулярно навернутись. Апокаліпсис здається як ніколи близьким, але він здається буде трохи не таким, яким ми його собі уявляли – без вогню і потопів..  Конфліктів напевно не минути, але я мушу закінчити цю писанину як справжній оптиміст. Бо я оптиміст, якщо ви ще не помітили. Я вірю в те, що Апокаліпсис не буде кривавим, а буде відкриттям нової сторінки в історії людства. Ми безнадійні – ми доведемо до того, що все розвалиться, але швидко самоорганізуємось руками армії молодих людей, що вміють писати код. І це буде абсолютно нова ера —  ера самовираження, духовних цінностей, мистецтва і зовсім іншої моделі успіху в суспільстві. Ну ось. Happy End. Амінь. :)

Інформаційні Технології для Києва – перші думки

IMG_3576

Я тут трохи зайнявся політикою, і поцікавився що айтішного роблять в місті.. Перше знайомство з підходами додало з одного боку оптимізму, бо очевидний реальний прогрес, порівняно з «папєрєдніками». Грошей тратиться зовсім небагато – не більше сотні мільйонів гривень на рік  – варта би спробувати отримати хоча б невеличку частинку з тих мільярдів, що зарезервовані ЄС для України у зв’язку з асоціацією – 100 мільйонів гривень це дуже мала сума для міста розміру Києва. З іншого боку, оголилась одна дуже серйозна проблема з купою похідних. Маючи достатньо довгий міжнародний досвід в ІТ-Менеджменті та технологічному бізнесі, я напевно вже десь заслужив мати право на власну думку з цього приводу – поділюсь..

В Інформаційних Технологіях як і в будь-яких інших, все повинно починатись з пріоритетів того, для чого ті технології використовуються, в даному випадку ми говоримо напевно про пріоритети міста. А ми знаємо пріоритети міста? Чим стане Київ через 10-15 років? Містом туристів? Містом промисловості? Культури, спорту, чи всього потроху? А може, ми хочемо побудувати нову кремнієву долину? Останнє, до речі, дуже імовірно – українські програмісти успішно конкурують з американськими за звання найкращих в світі, а ІТ індустрія росте як на дріжджах незалежно від того, що держава не надає їй жодної підтримки. Молоді люди ідуть з задоволенням вчити технології та мови програмування – це дає їм змогу працювати в твердовалютному полі (понад 80% українських програмістів працюють на закордонні проекти і їх компенсація зафіксована в євро чи доларах США), а також вільно вибирати місце перебування – сучасні технології написання коду та проектного менеджменту зовсім не вимагають фізичної присутності виконавця, і дуже багато спеціалістів вибирають пляж в Тайланді чи Балі як альтернативу офісній підлозі і кондиціонеру. Я чув дещо про результати роботи BCG та фонду Ахметова – там є дуже багато слушних пропозицій і ми навіть бачимо деякі з них впроваджені вже зараз (Нова Поліція), в мене з тими документами одна проблема – поряд з масою хороших ідей та пропозицій вдосконалень, не зафіксовано жодних макро-часових ідей для міста, і мені здається це не зовсім правильно. Ціль і пріоритети – найголовніше.

Наступне, що іде після приорітетів – це процес управління та організаційна структура. Організаційну структуру не варта фіксувати назавжди, вона повинна жити разом з розвитком системи, яку вона організовує, відображати поточні акценти, розвиватись і мінятись в часі. ІТ, як традиційно велика стаття витрат, теж вимагає уваги та професійного підходу. Неправильне рішення від правильного сьогодні може мало чим візуально відрізнятись, натомість завтра-післязавтра вартість помилки може обліковуватись десятками мільйонів доларів. Що в нас успішно і відбувається: ми фактично не керуємо ІТ, а підпорядковуємось ініціативам знизу – чи то волонтерських груп, які впроваджують те, що їм більше подобається, дає резонанс і допомагає учасникам проекту отримати певне суспільне визнання, чи комерційних структур, що «продають» свої технології місту умовно безплатно, мало розповідаючи про те, де саме вони будуть заробляти на тому всьому в найближчому майбутньому. І якщо ми ще не платимо ті мільйони, то тільки тому що зараз ми банально їх не маємо.

Плюс, з’являється фактор «салату технологій». Наприклад волонтери зроблять якийсь проект на SQL, прийде SAP і впровадить поряд свої технології, а хтось з екс-банкірів потрапить на посаду і за звичкою зробить наступну систему на Oracle. І ось ми вже маємо ситуацію, коли треба підтримувати 3 різні системи управління базами даних, і відповідно платити 3 рази за 3 групи спеціалістів з розвитку та підтримки. Де взяти гроші на оплату праці, та й взагалі де взяти всіх цих людей, до речі?

Який вихід? Дуже простий. Місто повинно мати Technology Office і керівника ІТ. Не так як Юрій Назаров, на безправно-тимчасових умовах (зі всією повагою до енергії та відданості цієї людини), а легально і постійно. Чи це людина, чи це група людей, з правильно розподіленими щоб запобігти корупції обов’язками – така інстанція повинна існувати, задавати напрямок і створювати те, що в ІТ-колах зазвичай пафосно називають «Стратегією ІТ». Тобто документ, в якому зафіксовано пріоритети, структуру прийняття рішень, мету і план розвитку ІТ на декілька років і вибрані технологічні стандарти. І що цікаво, якщо в бізнесі люди відносно просто усвідомлюють цей момент і відповідно швидко наймають собі «айтішника», який може не ідеально, але принаймні якось починає «готувати технологічний салат» так, щоб хоч трохи смакувало, і оптимальніше тратились гроші на «інгридієнти», то в державі це виявляється просто ракетна наука і доводиться годинами пояснювати необхідність та користь від такого підходу. Взагалі, держава вже чомусь багато років робить вигляд що ІТ не існує, запихаючи його кудись то в зв’язок, то в транспорт, то в свободу слова. Чесно кажучи, я не розумію, звідки це йде, але найбільше бентежить той факт що надворі 21 століття, комп’ютери нас просто оточують зі всіх боків, ми тратимо на них дуже великі гроші і при цьому намагаємось робити вигляд що їх не існує..

Це треба міняти. Ми повинні змінити своє мислення в корені та утилізувати досягнення в сфері ІТ для більш ефективного управління Києвом та забезпечення потреб громад та їх зміцнення як політичної та господарської сили. Відноситись до ІТ в перспективі часу, оцінюючи не лише затрати сьогодні, а й сукупну вартість того чи іншого рішення на протязі років (TCO). Стимулювати розвиток ІТ сфери, перестати ігнорувати сотні тисяч професіоналів та підприємців від ІТ, дати їм можливість розбудовувати та розвивати свій бізнес, створювати робочі місця і через розумну систему оподаткування допомагати наповнювати бюджет. В принципі, з податками не так все погано, але ми можемо зробити щось і на рівні міста: це і якісь пільги з оплати оренди нерухомості, і створення бізнес-парків, і спеціальні інфраструктурні проекти із забезпечення ІТ-компаній надійним енергопостачанням та комунікаціями.

До речі, ось останнє, про що хотілось би згадати – це комунікації. В змісті комунікацій з громадськістю. Ще один чинник успіху, який завжди ігнорувався владами різних крил і періодів життя країни. Ми забуваємо про необхідність правильно комунікувати все, що відбувається, давати громадянам певний комфорт і мотивацію, демонструючи свою відкритість і професійність. Ну ось для прикладу, зараз ІТ-комьюніті дуже критикує проект відкриття даних Київради, що впроваджується з використанням SAP. Я вже чув різні думки з цього приводу: і що скоро Київрада буде платити 20 мільйонів в рік за ліцензії, і що нема спеціалістів на підтримку, і що це корупційний проект, і що все це можна було запрограмувати силами 3 програмістів за тиждень etc. В принципі, зрозуміла реакція тих, хто непричетний до проекту з одного боку, але напвно незрозуміло чому саме SAP в бідній країні при наявності моря якісних власних програмістів.. Я особисто поняття не маю про що йдеться, але підозрюю що не все так просто і бачу абсолютно чітко тільки одне – комунікація недостатня. Прочитав пару статей про smart city і мушу сказати що там просто нічого не написано. А треба. Бо від підтримки «користувачів» дуже залежить успіх впровадження системи – комунікація повинна бути якісною і регулярною, аудиторію треба тримати «теплою», а не ігнорувати, відстрілюючись короткими сюжетами і статтями #ніочьом. Ну я би, наприклад, відповів на соціальний запит і оголив зараз складність завдання і пояснив чому саме SAP.

Я айтішник, відповідно я бачу Київ хай-тек-містом, піонером в інноваціях, з бізнес-парком десь по дорозі в Бориспіль, розвинутою інфраструктурою підтримки як технічною, так і законодавчою. Бачу задоволені лиця власників та менеджерів технологічних компаній, яким місто дає можливість заробляти на різноманітних ІТ-проектах, всім потроху – завдань і роботи вистачить і на значно більший ринок. Бачу щасливі лиця громадян, що можуть не виходячи з дому користуватись електронними послугами, редагувати свої особисті дані, які використовуються різноманітними зовнішніми системами – наприклад банківською, яка вже не буде вимагати особистої присутності клієнта в момент відкриття рахунку – все можна зробити онлайн, використовуючи електронно-цифровий підпис, при потребі, перебуваючи десь у відрядженні в Цюриху чи Донецьку, або у відпустці на Малдивах чи в Українському Криму :)

Apple is back

Знімок екрана 2014-09-15 о 23.45.28

Є декілька головних відмінностей Apple, які виділяють компанію на фоні інших. Треба бути крейзі Джобсом, знайти геніального Іва і потім мати таку гору кешу щоб все це отримати і втримувати багато років – повезло їм.  Три з них найголовніші на мою думку:

1) Apple має офігенний смак. Це якийсь просто захмарний рівень краси і практичності, абсолютно недосяжний іншим, навіть дуже багатим компаніям. Соррі вже бачу єхидні усмішки на лицях опонентів.. Суперечку починати повністю безперспективно, навіть не буду паритись.. :)

2) Apple не ганяється за мегапікселами і мегабайтами (за виключенням Шилера :) ), а створює User Experience. Як взагалі можна порівнювати смартфони чи годинники чи фотокамери по кількості пам’яті чи пікселах? Покажіть мені фото? Дайте послухати як звучить музика? Он Samsung публічно обурився що Apple випустив аналог їх апарату 2012 року випуску… а от нє, ніфіга! По формальних параметрах може і так, хоча Самсунг акуратно забув про купу різноманітних датчиків і всяких мілких деталей як iBeacon наприклад.. Але мова взагалі не про це. Самсунгу ніколи не буде зрозуміло, що просто втулити підтримку NFC і не дати користувачу ніякого сервісу – це насправді тупий обман. Я повторюсь – це так само як продати платіжний пластик VISA, дуже гарний і розмальований Бенксі, але без жодного сервісу за ним. Як можна було 2 роки мати технологію в апараті і нічого не зробити для кінцевого користувача? Звідси прямим ходом в останній найважливіший пункт..

3) Apple МІНЯЄ СВІТ. Ще при Джобсі було дуже суттєво змінено 7 областей діяльності людини. Платежі, час, здоров’я, домашня інфраструктура – на черзі. Ми дуже скоро будемо платити зовсім по-іншому, так само як ми по-іншому дзвонимо, фотографуємо, пишемо і видаємо книги, купуємо і слухаємо музику, користуємось комп’ютером та інтернетом.

Визнаю чесно – я теж всі ці роки хоч і вірив, але дуже боявся, що з Джобсом помре Apple. Бо при всіх технічних іноваціях не було помітно головного. Але нарешті, Apple is back. Apple продовжує міняти світ. :)

На тему Revolutionary Breakthrough

Apple-Watch-betala-Apple-Pay

Ок подивився нарешті. Ну що я вам скажу? Я вважаю що це дійсно один з найбільших скачків за останні роки. По-перше, насправді найкрутіший, близький до ідеалу годинник (читайте попередні дописи в блогу). Бачите, я не уявляв собі що Apple придумає нові види інтерфейсу, тому очікував голос і штучний інтелект, які зараз не на достатньому рівні. Плюс, скачок треба оцінювати не тільки по залізу, а в комплексі. Залізо вже майже ідеальне – важко далі розвиватись. Телефон буде вдосконалюватись, але справжній розвиток буде досягнутий через нові гаджети, нано-технології, нові архітектури послуг, і… софт!

Тепер, Apple справді має проблему донесення новинок до покупця. Проблема – це структура презентації і харизма презентерів. Кук чудовий CEO (як видно з динаміки акцій вже навіть ринок в це повірив), але йому бракує емоційності і при всіх його намаганнях бути подібним на Стіва на сцені – ніфіга не виходить. Шилер класний чувак, але його технологічні розповіді про те, що на чіпі замість мільйона транзисторів тепер 2 мільйони, причому в самому початку шоу!… Як можна настільки загадити презентацію настільки колосальних речей?! Взагалі, основною фічою Apple завжди було те, що в результаті отримує користувач, а не мегапіксели і кількість чіпів. Стів розказував про ключові цифри, але ніколи не концентрувався на нудних деталях і більше показував що саме попаде в руки людині. Всі вже бачили прикол на тему формальних параметрів? Самсунг 2012 року.. Формальні параметри – це не поле Apple, там конкурують Samsung, HTC, LG. Usability – це домашня зона, і показувати треба відповідні речі. Eddie Cue! Випускайте більше Eddie Cue! Його презентаційний талант заведе аудиторію і створить ейфорію :)

Але найбільша подія для мене – не новий iPhone, не годинник і не чіпи з мегапікселами. NFC. NFC blows my mind. Дочекались нарешті. Не просто підтримку NFC в Блекбері чи Самсунгу 2012 року випуску, а робочий сервіс з платіжним сервісом Apple всередині. Просто хочу пояснити деякі деталі, спеціально для тих, хто не в темі і питає чому ж Apple NFC кошерніший від Самсунгівського. Найпростіша аналогія і найкоротше пояснення… Уявіть собі банк, який замовить в якогось виробника пластикові картки VISA без ліцензії від самої VISA і продасть їх вам в комплекті з обслуговуванням рахунку. Розумієте, так? Таку картку можна модно носити в гаманці, але платити нею неможливо. І так, вона ні чим не гірша від картки Альфи чи Дельти, чи Привату, якими можна справді платити – може навіть гарніше виглядає, та і з точки технологій всі функції підтримує. Але користуватись нею неможливо, бо ваш банк не має взаємодії з рештою системи. Тепер практично: те що Apple дозволяє фотографувати картку і таким чином додати її до гаманця, і те що Apple не бере грошей за транзакції, означає дуже серйозний контракт з VISA/MC/Amex і комісії від системи безпосередньо – звичайно Apple не робить все це на шару :)) A те що Apple має в телефоні сек’юрний елемент, в якому зберігаються карткові дані, означає, що Apple взяв на себе функцію TSM. По масштабу це безпрецедентні угоди, стає зрозуміло чому домовленості забрали стільки часу. Ну і якщо ще згадати про Touch ID, то ми бачимо просто ідеальний платіжний інструмент, який дає можливість платити моментально і без особливих технічних знань. Словом, гудбай SIM-centric, гудбай картки.. :) та й слава Богу, вже давно пора з цими пережитками покінчувати. І я радий що все-таки не мобільні оператори – це був би кошмар :)

Ну і театр вкінці Кук+Боно як ікра на маслі :) Купівля Apple альбому U2 і викладення його на шару в iTunes – нормальний сентимент і WOW-ефект, принаймні для старпера стартапера, вихованому колись на цій музиці.. U2 канєшно вже не торт, але все одно миленько – ностальгірую, скупая мужская сльоза тече по щоці :)))

P.S. Ось тут ще одну емоцію вдалось зформулювати

Moto 360 + P.S. до “ґаджетів Бонда”

Знімок екрана 2014-09-06 о 14.15.52

Ну ось, тільки написав, як Моторола випустила дуже дуже достойний пристрій. Якщо взяти мій список з попереднього посту, то майже всі пункти витримані. Не витриманий тільки один і як я сказав на самому початку – найкритичніший для того щоб ця штука називалась “ґаджетом Джеймса Бонда”: пристрій не самостійний. Це знову периферія на Bluetooth до Андроїд-телефону. Так, напевно телефон завжди з нами і це практично в сьогоднішній екосистемі, але після того як в мене було декілька розмов на тему Смарт-вотчів на цьому тижні, я би хотів пояснити дещо, P.S. до мого попереднього допису.

Коли я дискутую “ґаджети Джеймса Бонда”, я маю на увазі дещо інше, ніж понтовий смартвотч зразка 2014 року, який ніби-то й має ОС, і купу функцій, але в жодному випадку не є самодостатнім. Можливо, взагалі навіть не годинник, а щось інше. Суть власне в тому, щоб зменшувати кількість барахла в кишенях і на собі, а не збільшувати! Ну давайте обвішаємось купою електроніки і будемо ходити як ялинка і мигати, ніби нас тільки що виписали зі шпиталю після складної операції? Телефон, годинник, окуляри, кільце.. Які там ще були ідеї забавок? Капельниці не вистачає, дійсно.. Це може працювати тільки як понти, або пропозиція для конкретних задач типу медицини чи спорту, а не практичне рішення на кожен день – людина прагне спрощення, а не ускладнення свого побуту.

Сьогодні найбільш оптимально носити телефон і позбутись всього решта в кишенях і на собі – чому? Бо мікрочіпи, батареї, антени etc. ще не досягли того рівня, коли їх можна зменшити до розміру годинника і виключити  залежність від ще одного пристрою десь поряд (до речі Bluetooth жере батарейку дай Бог, ще одна перспектива для тролингу Андроїда?). Бо засоби зв’язку недостатньо надійно покривають географію, щоб можна було ПОВНІСТЮ переключитись на хмарну технологію і голосову комунікацію. А з weareables власне хмара і голосовий інтерфейс , ну і плюс можливо якийсь маленький дисплей для оповіщення або візуальної оцінки (бачили “Her“?) Бо зрештою штучний інтелект і розпізнавання мови хоч і дуже вже далеко просунулись, але ще не досягли рівня, коли можна абсолютно надійно і розслаблено спілкуватись з машиною голосом і не паритись рівнем гучності, інтонаціями і вимовою.

Але цілком можливо, що достатньо гарний периферійний годинник ділового виду буде мати певний успіх, бо все-таки звичайний годинник на руці майже завжди є, незалежно від того, чи лежить десь поряд телефон. Якщо зроблять його хоча би частково самодостатнім і лишать хоча б деякі функції коли з телефоном немає зв’язку – час, оповіщення, календар etc.. Принаймні, здається Моторола зрозуміла, що це прикраса… :)

Чи отримаємо ми колись ґаджети Джеймса Бонда?

iwatch-concept-40.png

Останнім часом дуже багато говориться і дискутується відносно Weareables – пристроїв, які можуть бути вбудовані в одяг, які можна носити на руці, голові, і так далі. Я дуже довго ігнорував цю тему, ну бо чесно – не можу зрозуміти навіщо до телефону мені потрібний ще й bluetooth-годинник наприклад? Яка різниця, крім того, що маленький екран і +1 пристрій з собою? Звучить незручно…
Я спробував собі уявити ідеальну ситуацію і змоделювати дійсно якийсь життєвий кейс.. Оцініть/коментуйте? ТЗ для Кука.. ))
  1. На мою думку перший і абсолютно критичний для успіху момент: це мусить бути не периферія типу Pebble чи Kreyos Meteor, а повноцінний самодостатній пристрій із операційною системою і стільниковим зв’язком. Боюсь, WiFi вже туди не влізе і буде виснажувати батарейку. Може Bluetooth, говорити ж якось треба.. Якщо пристрій десь близько біля вух (Google Glass?) тоді не треба і Bluetooth
  2. Якщо пристрій умовно не на голові, то добре, якби він був одночасно і платіжним інструментом. NFC, але найпростіший на одну картку – точно та сама технологія, що зараз використовує MasterCard Watch2Pay – цілком достатньо щоб це було просто і юзабельно і до речі дешевше теж.
  3. Концептуально, все мусить працювати cloud-based. Пристрій малий, без входів-виходів, підтримує швидше за все один єдиний спосіб зв’язку, виключно додатки, що мають якийсь зміст в дорозі.
  4. Інтерфейс додатків – голосовий (!!!) В першу чергу голосовий, бо екран замалий для повноцінної взаємодії навіть в обмежених об’ємах. Екран, думаю, служитиме тільки для візуальних алертів, доставляти інформацію через екран годинника неможливо.
  5. Це в свою чергу означає необхідність дуже дуже розвинутого і продвинутого сервісу типу Siri – із штучним інтелектом і можливістю майже повноцінного спілкування, причому практично на всіх мовах. Ну не будеш як вар’ят іти по вулиці і говорити зі своїм годинником англійською, правда? Я власне тому і Siri майже не користуюсь.
  6. Все вищесказане означає, що середовище використання повинно підтримувати швидкі але економні способи зв’язку, бо інакше ця штука не має смислу: 3G, LTE, що там наступне? На нашому EDGE Siri зараз не хоче працювати, тому не слід себе дурити – доки в нас не буде нормального зв’язку – всі ці Siri лишатимуться на рівні забавок
  7. Додатки і система в якійсь суперлайт-версії – економія електроенергії на першому місці
  8. Достатньо потужна батарея, яка зможе живити все це добро принаймні день часу, бажано довше
  9. Дизайн і понти: він повинен бути гарним і недешевим, не забуваємо що це в дуже великій мірі функціональна прикраса. Основна проблема сучасних NFC-годинників в тому що вони виглядають як школярські пластикові забавки за 10 баксів. Написати на ньому якось модно Breitling for Apple чи якось так.. Samsung краще не писати.. )
  10. Ну і останнє: дуже сильно всьому цьому допоміг би певний розвиток нано-технологій. Це міг би бути вже не годинник, а наприклад, частина рукава в куртці чи квадратний екран на грудях як в телепузиків :)
Теоретично припустити наявність всіх цих факторів – можна направду викидати телефон в смітник? А ви як думаєте?